Розмова з Олександром Каленковим, президентом Укрметалургпрому про стан української металургії на четвертому році війни та про те, як енергетична політика впливає на розвиток української промисловості взагалі та металургії зокрема.
Ось ключові моменти
Вплив війни: Війна, яка для металургійної галузі почалася у 2014 році, значно вплинула на виробництво. Україна втратила близько третини своїх виробничих потужностей тоді, а повномасштабне вторгнення у 2022 році призвело до подальших втрат, включаючи Маріупольський промисловий майданчик.
Зниження виробництва: Виробництво сталі впало з піку в 42 мільйони тонн у 2007 році (і майже 50 мільйонів тонн за радянських часів) до близько 21-22 мільйонів тонн між 2014 і 2021 роками. У 2023 році виробництво склало 7,5 мільйона тонн.
Економічне значення: Незважаючи на спад, гірничо-металургійний комплекс становив близько третини загального експорту України у 2021 році. Він також має значний вплив на регіональні економіки, особливо в Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. Галузь є великим споживачем електроенергії, складаючи майже 60% промислового споживання до 2022 року.
Виклики, з якими стикається галузь:
Логістика. Зростання витрат та збої в логістиці є основними проблемами, оскільки 80% металопродукції та понад 50% залізної руди експортується. Закриття чорноморських портів у 2022-2023 роках сильно вплинуло на експортні маршрути. Витрати на логістику зросли в середньому в 4,5 рази.
Зростання витрат. Тарифи на залізничні перевезення та електроенергію значно зросли, навіть у доларовому еквіваленті.
Мобілізація. 15-25% робочої сили на деяких підприємствах було мобілізовано, що створює дефіцит кадрів.
Фінансове навантаження. Компанії працюють у збиток, накопичуючи мільярдні борги, і їм важко залучати нове фінансування через військові ризики.
Електропостачання:
Критичність. Стабільне електропостачання є вирішальним, особливо для підприємств з безперервним виробничим циклом, оскільки перебої можуть призвести до техногенних катастроф.
Поточний ринок. Поточні умови ринку електроенергії не вважаються комфортними. Існує потреба в довгострокових контрактах з великими виробниками, такими як "Енергоатом", що вимагає підходу на урядовому рівні.
Альтернативні джерела. Компанії досліджують альтернативні джерела енергії, такі як газові генератори, але це тимчасові рішення, які не можуть повністю задовольнити потреби великих металургійних заводів. Малі модульні ядерні реактори розглядаються як довгострокова перспектива.
Майбутнє галузі:
Електрометалургія. Це розглядається як майбутнє, пропонуючи більш екологічно чистий метод виробництва з меншими викидами CO2. Частка електрометалургії в Україні наразі становить близько 12%, порівняно з приблизно 50% в ЄС.
Інтеграція з ЄС. Майбутнє членство України в ЄС формуватиме галузь, вимагаючи адаптації до європейських стандартів та зусиль з декарбонізації.
CBAM (Механізм прикордонного вуглецевого коригування). Ця політика ЄС викликає занепокоєння. Хоча є заклики до відстрочки для України, довгострокове рішення передбачає отримання українською промисловістю доступу до тієї ж фінансової та інституційної підтримки для декарбонізації, яку мали європейські компанії.
Експортні ринки. ЄС наразі є ключовим експортним ринком (близько 60-65%). Традиційно близько третини експорту йшло до ЄС. Інші важливі ринки включають Близький Схід та Північну Африку. Ринок США значною мірою закритий через давні тарифи.
Заклик до державної підтримки: Наголошується на необхідності комплексного державного бачення та підтримки галузі для забезпечення її виживання та майбутнього розвитку, особливо щодо енергетичних тарифів та довгострокових контрактів.
Спікер, Олександр Каленков, президент асоціації «Укрметалургпром», підкреслює, що галузь зараз перебуває в "реальному режимі виживання" і що найважчий час для компаній настав зараз через сукупний ефект усіх цих викликів.
Співрозмовники: Петро Білян, шеф-редактор журналу «ЕнергоБізнес» так оглядач Олександр Куриленко.
