21 січня 2020 р. Міністерство енергетики та захисту довкілля України оприлюднило нову Концепцію «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року.
Документ містить орієнтири щодо розвитку вітчизняної енергетики з урахуванням екологічних вимог та викликів, які висуваються у світі, та передбачає низку заходів. Серед них: підвищення енергоефективності, збільшення долі електротранспорту, нарощування високоманеврових потужностей, запровадження «розумних» мереж, а також фінансування наукових розробок у галузі енергетики.
Окрему увагу в Концепції приділено розвитку енергетики з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Зокрема, наголошується, що частка ВДЕ у виробництві електроенергії в Україні до 2050 року має досягти 70%, а пріоритетним видом «зеленої» енергетики має стати біоенергетика, а не сонячна або вітрова енергетика.
Крім цього, Концепція «зеленого» енергетичного переходу України передбачає зменшення до 14% в 2050 році викидів парникових газів. Планується також до 2050 року повністю замістити вугільну генерацію, скоротити кількість державних вугільних шахт через їх збитковість, а також знизити частку у виробництві електроенергії АЕС до 20-25% та впроваджувати малі модульні реактори.
Міністерство енергетики та захисту довкілля України очікує, що Кабінетом Міністрів України схвалить Концепцію вже в 1 кварталі 2020 року.
Підтримуючи загальносвітовий тренд на екологічність та економічність енергетики, сподіваємось на застосування Урядом комплексного підходу до «зеленого» енергетичного переходу нашої держави.
Розраховуємо на проведення ретельного аналізу потреб енергосистеми України на найближчі роки з обов’язковим урахуванням питань енергетичної безпеки та енергетичної незалежності. Адже теплова або вугільна генерація, що виконує функцію маневрової потужності для стабільної роботи енергосистеми є невід’ємною складовою забезпечення енергетичної безпеки та, з огляду на великі запаси покладів вугілля, безпосередньо може слугувати гарантом енергетичної незалежності України.
Також вважаємо, що питання заміщення вугільної генерації, яка окрім функції маневрової потужності тісно пов’язана з функціонуванням вугледобувної галузі, що забезпечує сотні тисяч робочих місць, повинно нерозривно розглядатися у площині соціально-економічних аспектів розвитку відповідних регіонів країни. Бо, як відомо, на Сході України, а також частково у Львівській області працюють цілі міста, економіка яких зорієнтовано цілком на вуглевидобування. Більше того, основним споживачем продукції вуглевидобувної галузі – тобто енергетичного вугілля є саме теплова генерація. Тому заміщення теплових електростанцій, що тягне за собою припинення закупівлі вугілля на шахтах – дуже складна задача для держави. Її вирішення повинно обов’язково передбачати не лише план щодо виведення з експлуатації теплових електростанцій, а й розробку концепції поступової перепідготовки або перекваліфікації зайнятих у тепловій генерації та особливо у вугледобувній галузі громадян, що потребуватиме часу та значних фінансових затрат.
