КМУ з добрими соціальними намірами для вразливих верств населення вирішили забирати природний газ поки що в розмірі 20% в приватних газовидобувних компаній.
Україна нажаль вже багато разів демонструвала, що ані внутрішнє законодавство, ані міжнародні угоди не мають для нас жодного значення. Особливо це починає відбуватися, коли мова йде про політичні рейтинги влади, які і так декого не влаштовують та починають стукати в дно.
Спочатку всі можливі та неможливі комбінації ручного втручання в ринкові механізми були «успішно» випробувані на ринку електроенергії. Через три роки після запровадження прайс-кепів, модіфікайцій електричного ПСО під гаслом «знизимо ціни та тарифи» профіцитна галузь послідовно стала дефіцитною, а енергетичну «безпеку» країни забезпечує імпорт електричної енергії з Республіки Білорусь.
Досвід поводження з електроенергією вже набутий, тепер схоже настав час послідовно втрутитися до суміжного ринку природного газу. Гасла для цього теж знайдуться.
Цього разу КМУ з добрими соціальними намірами для вразливих верств населення вирішили забирати природний газ поки що в розмірі 20% в приватних газовидобувних компаній. Для цього були прийняті Постанови Кабміну (№1433 та №1435). А для того, щоб «закріпити матеріали» до ВРУ було подано два законопроекти (№6426 та №6426-1), «…щодо участі держави у регулюванні ринку природного газу…»
Обидві постанови КМУ передбачають регулювання цін на газ власного видобутку та примусового продажу газу на товарній біржі. Введеними постановами КМУ зобов’язав приватні газовидобувні компанії з 1 січня 2022 року до 30 квітня 2022 року щомісячно продавати 20% видобутого газу на товарній біржі за регульованою ціною.
Варто розуміти, що державне втручання в роботу ринку майже прямим текстом говорить нашим європейським партнерам про зволікання з боку України взятих на себе міжнародних зобов’язань у часті створення єдиного ринку газу.
А мали ми не говорити, а консультуватися.
Адже прийняття таких рішень можливе лише після проведення відповідних консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Запропоновані механізми є неринковими та протирічать міжнародним практикам. Адже європейські країни, які так само переживають енергетичні кризи, замість втручання в роботу ринків, пропонують підтримку споживачам – населенню та бізнесу.
Закономірність таких нововведень нехитра: відтік інвестицій із галузі, стабільне падіння видобутку українського газу і як результат ще більша імпортозалежність від РФ.
У цьому випадку трансформація «енергетичної безпеки країни» в перманентну «енергетичну небезпеку» є тільки справою часу. Тимчасова слабкість за яку з високим ступенем вірогідності прийдеться сплатити занадто високу ціну. Нам цього не треба, і Україна здатна не допустити цього сценарію.
