Президенту України,
депутатам Верховної Ради України,
Прем’єр-міністру України
Відкритий лист
Чи потрібно відтермінувати впровадження нового ринку електричної енергії?
Ні. Не потрібно!!!
Більше сотні років тому, коли електро, тепло, водопостачання ставало масовим в розвинених країнах, а підприємства, формувалися як природні монополії незалежно від економічних формацій і політичного устрою держави, виникало питання регулювання алгоритму взаємин зі споживачами. Головною метою було виключити зловживання монополістами з одного боку і споживачами, які вимагають низькі ціни, з іншого.
Відхилення в одну із сторін негативно позначалось на розвитку діяльності щодо забезпечення цивілізаційних складових життя сучасного суспільства. Розвиток високотехнологічних галузей завжди було дуже витратним з досить довгим терміном окупності. Практично сотню років уряди багатьох країн, політичні сили різного спрямування і ідеологій, безуспішно шукали той оптимальний шлях економічних і організаційних взаємовідносин, які б в повній мірі задовольнили обидві сторони.
Застосовувалися практично всі інструменти державної влади. Жорстке регулювання цінових показників і детальна регламентація технічних і технологічних параметрів було притаманне в країнах з авторитарною системою державного устрою. У країнах з ринковою економікою створювалися різні комітети та комісії, як урядові так і незалежні з широкими та урізаними повноваженнями, змінювались форми власності від приватної до державної та, навпаки (Франція, Великобританія), приватно-державно-комунальна (Великобританія).
І тільки з моменту утворення Євросоюзу почалася системна робота щодо лібералізації ринків енергоносіїв, в тому числі і ринку електроенергії, як найскладнішого і високотехнологічного сектора енергетики. Був розроблений ряд так званих «Енергетичних пакетів», які передбачають процеси корпоратизації, приватизації, реструктуризації галузі та впровадження ринкових механізмів. Отже з одного боку створювались незалежні регулятори та забезпечувався розвиток і надійне електропостачання споживачів, з іншого – унеможливлювались перекоси в бік природних монополій та формувались економічно обґрунтовані збалансовані тарифи для споживачів усіх категорій.
Україна за роки незалежності провела одні з найбільш масштабних реформ в електроенергетичному секторі, слідуючи обраному курсу інтегруватися в сім'ю країн Євросоюзу. Не можна не визнати, що проблем ще досить в тому числі і в методології формування тарифної політики. Закон «Про ринок електричної енергії» прийнятий Верховною Радою України від 13.04.2017 року передбачає впровадження остаточного етапу реформ з метою впорядкування правових, економічних та організаційних засад функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії, для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
На жаль, впровадження таких масштабних реформ було визначено в законодавстві в дуже стислі терміни, на що звертали увагу законодавців всі учасники ринку та фахові експерти галузі.
Проте всі енергетичні компанії, учасники ринку виконали складну масштабну роботу з підготовки до впровадження ринку в цілому і досить успішно з 1 січня 2019 року впровадили роздрібний ринок, як перший етап. На сьогоднішній день йде кропітка робота з підготовки другого етапу з 1 липня 2019 року та за заявами і звітами учасників ринку, які запевнюють про свою готовність- є всі можливості підготуватися і вчасно впровадити нові механізми взаємовідносин. Що необхідно зробити, так це посилити координацію роботи компаній галузі з боку уряду і контроль з боку профільного комітету Верховної Ради.
Адже коли йдеться про запуск другого етапу ринку електроенергії, мається на увазі не лише запровадження конкуренції, залучення інвестицій та інтеграцію в європейську енергосистему, йдеться, перш за все, про енергетичну безпеку України.
Перенесення дати впровадження другого етапу неприпустимо насамперед через те, що по-перше, відкладена реформа нівелює саму ідею реформи, по-друге, перенесення на три місяці до 1 жовтня, ставить під загрозу надійне проходження осінньо-зимового максимуму 2019-2020 рр. Багаторічний досвід нам підказує, що перед кожним осінньо-зимовим максимумом у країни з'являється багато різних викликів, які необхідно вирішувати. Це перш за все і питання палива, паралельної роботи української енергосистеми з енергосистемою нашого північного сусіда і т.д. Виклики будуть, їх буде багато, і навіть такі, яких ми не можемо спрогнозувати.
Накладати на питання, які виникнуть напередодні та під час осінньо-зимового максимуму ще й питання запровадження ринку - неприйнятно.
Нам необхідно відразу після впровадження нових засад ринку електричної енергії зосередитися на якнайшвидшу інтеграцію української енергосистеми з європейською (ENTSO-E), що дозволить, перш за все, наростити наш експортний потенціал та збалансувати тарифну політику за рахунок можливого імпорту. А це можливо тільки в умовах повноцінного ринку електроенергії.
При проведенні таких масштабних реформ, на мій погляд, необхідно абстрагуватися від тимчасових внутрішньовідомчих проблем, тим більше їх можна вирішити. Потрібно керуватися інтересами споживачів, щодо їх забезпечення електроенергією своєчасно, в повному обсязі, надійно і по збалансованим економічно-обґрунтованим тарифам.
Що стосується перенесення введення ринку на більш пізній термін, то це означає повна і категорична відмова від реформи ринку електроенергії.
З повагою
Голова Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї,
Міністр палива та енергетики України (1999, 2005-2006)
І.В. Плачков
