Через кілька тижнів в Швейцарії почнуть розбирати і утилізувати атомну електростанцію «Мюлеберг». Це перший в історії країни проект такого роду.
Рішення заглушити свою єдину АЕС вже до кінця 2019 року, прийняте компанією BKW в 2013 році, та й сам проект по демонтажу та утилізації цієї станції не стали об’єктом критики.
Як вважає експерт, Петер Штутц (Peter Stutz), виконавчий директор громадянського ініціативного комітету «Verein NWAВ» («Nie wieder Atomkraftwerke»/«АЕС. Ніколи більше») в даному випадку вдало зійшлися воєдино відразу кілька факторів:
- Громадський рух проти АЕС: «Воно перетворило Мюлеберг в найбільш підходящого кандидата на відключення, обороняти цю фортецю більше ніхто не хотів»;
- Різке падіння тарифів на сонячну електроенергію;
- Катастрофа на комплексі АЕС в Фукусімі. «Після аварії в Японії наглядові органи в Швейцарії зажадали від АЕС Мюлеберг, реактор якої ідентичний японським, реалізувати дуже дорогі заходи по модернізації і щодо підвищення ступеня її безпеки»;
- Чи не останню роль зіграли дві розумні і компетентні жінки-активістки.
«Колишня представниця кантону Берн в Наглядовій раді компанії BKW (фірма-оператор АЕС Мюлеберг) Барбара Еггер (Barbara Egger) дуже активно боролася за те, щоб заглушити станцію якнайшвидше. Друга жінка - це генеральний директор компанії BKW Сюзан Тома (Suzanne Thoma). Об'єднавши зусилля, вони зробили вирішальний внесок в успіх всього підприємства», -говорить П. Штутц.
Поки не ясно, де зберігати паливо
Беручи в 2013 році рішення «заглушити до кінця 2019 роки цілком надійну АЕС» компанія BKW стверджувала, що головним мотивом для фірми-оператора були економічні міркування.
«Падіння цін на електрику і вимоги влади на предмет реалізації вельми дорогих заходів з модернізації станції унеможливили рентабельну експлуатацію реактора».
Заглушити, потім демонтувати і утилізувати станцію безкоштовно не вийде: експерти розраховують, що ціна питання може переходити за 3 млрд франків (близько 75 млрд гривень). Куди складніше зараз розрахувати вартість кінцевого зберігання відпрацьованого ядерного палива, втім, ці витрати якщо і виникнуть, то не раніше 2050 року.
Крім того, поки в Швейцарії ніхто не знає точно, де буде розташоване сховище для цього палива.
АЕС Мюлеберг покривала приблизно 5% від загального числа швейцарських енергопотреб. З відключенням цієї станції енергетична безпека країни не постраждає, потреби вдаватися до імпорту не буде. У цьому, принаймні, запевняють в компанії BKW.
Процес демонтажу та утилізації АЕС
З усіх існуючих у світі атомних електростанцій, утилізовані та розібрані були тільки десять невеликих реакторів. Тому справжніх фахівців в даній сфері немає ні в Швейцарії, ні в світі. Як на практиці реалізовувати цей проект, які можуть виникнути проблеми і складності - поки не відомо.
Єдиний вихід - довірити справу тим, хто вже працює на АЕС і знає всі технічні особливості реакторів. Сторонні компанії будуть залучатися тільки для проведення важких робіт, які не потребують спеціальних знань.
Значним досвідом володіє Штефан Клутьє, керівник відділу демонтажу та утилізації АЕС Мюлеберг, який раніше працював в Німеччині і в інших країнах, займаючись схожими проектами. Проте, як каже Сюзан Тома, «в Швейцарії ми будемо багато відкривати заново, як в технічному, так і в організаційно-правовому сенсі».
