Цією публікацією я хочу попередити загрозу, що насувається, яка для України стане дуже болючою і з достатньо великими економічними втратами.
Верховна Рада відкрила імпорт електроенергії з Росії. Це руйнівне рішення для енергетичної безпеки України.
Хочу нагадати, що на зорі незалежності, на початку 90-х років минулого століття Україна мала надзвичайно потужний енергетичний комплекс.
Вугільна галузь забезпечувала видобуток понад 130 млн тонн вугілля на рік, що дозволяло не тільки повністю задовольняти потреби країни, а й експортувати значні обсяги вугілля, в тому числі коксівного.
Нафтотранспортна система України мала пропускну спроможність 114 млн тонн нафти на вході і 56,3 млн тонн – на виході для транспортування нафти до країн Західної, Центральної та Східної Європи.
Потужність нафтопереробки України становила 50,1 млн тонн, що дозволяло повністю забезпечувати внутрішнє споживання світлих нафтопродуктів та експортувати їх до інших країн.
Газотранспортна система України (ГТС) – одна з найбільших у світі – на вході могла прийняти 228 млрд кубометрів газу і передати до інших країн 178,5 млрд кубометрів щорічно.
Максимальний обсяг прокачування блакитного палива становив 120 млрд кубометрів у 2008 році.
Особливу цінність українській ГТС надають 13 підземних газосховищ загальним об'ємом понад 32 млрд кубометрів.
Вражають обсяги видобутку нафти і газу в Україні на початку 70-х років: газу видобувалося до 70 млрд кубометрів, нафти і газового конденсату – до 15 млн тонн.
Електроенергетичний сектор, до складу якого входить атомно-промисловий комплекс (атомні станції, видобуток і часткова переробка урану, зберігання відпрацьованого ядерного палива), теплова генерація, теплоелектроцентралі для комбінованого виробництва тепла та електроенергії, гідроелектростанції, а також потужні магістральні електричні мережі та розвинені розподільчі мережі, був одним з найрозвиненіших у світі.
Встановлена потужність генерації на той час становила близько 55 тис. МВт, тоді як сьогодні Україна споживає максимум до 30 тис. МВт.
Пропускна спроможність магістральних електричних мереж на східному кордоні становить 3800 МВт, на західному – 5300 МВт, що підтверджує потужний експортний потенціал української електроенергетики.
Що ж сталося? Чому Україна, незалежна на початку 90-х років, на сьогоднішній день стала енергозалежною?
Проголошення Верховною Радою України мораторію на будівництво і введення в експлуатацію атомних енергоблоків стало першим серйозним ударом для енергетики України.
Потім було прийнято цілу низку політично заангажованих, економічно необґрунтованих, кон'юнктурних, ситуативних і непрофесійних рішень, котрі зашкодили не тільки енергетиці, а й усій державі, що й призвело врешті-решт до нинішньої ситуації в галузі.
На превеликий жаль, ми не тільки не зупинилися, а й з тим же ентузіазмом продовжуємо руйнувати енергетику України.
Жовтень 2019 року несподівано для фахівців галузі, енергетичних експертів та європейських партнерів може стати моментом початку нової залежності України – електроенергетичної.
Поправку №8, яку прийняв парламентський комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, з подальшим голосуванням у Верховній Раді, відкрила імпорт електроенергії з Російської Федерації.
Чим же керувався голова профільного комітету Андрій Герус? Важко сказати. Протягом кількох останніх років, будучи енергетичним експертом, він безкомпромісно захищав українську енергетику від зовнішньої експансії і з не меншим ентузіазмом відстоював енергонезалежність України.
Можливо, тепер він діяв у якихось, нам невідомих, вищих політичних або економічних інтересах України? Не думаю.
Вже з 1 жовтня розпочалися перші поставки російської електроенергії рівним графіком потужністю 100 МВт. Єдиним експортером з російського боку є державний монополіст "Інтер РАО".
Цією публікацією я хочу попередити загрозу, що насувається, яка для України стане дуже болючою і з достатньо великими економічними втратами. Ми добре знаємо, що таке "Газпром".
"Інтер РАО" – не менш потужна зброя впливу та експансії Росії на ринки сусідніх держав.
Це не перша спроба "Інтер РАО" увійти до енергетичного ринку України і взяти найбільш платоспроможних споживачів, навіть демпінгуючи цінами.
Наприкінці 90-х років від "Інтер РАО" неодноразово надходили дуже наполегливі пропозиції.
Вони хотіли використовувати магістральні електричні мережі України, витіснивши українських постачальників, і постачати електроенергію до європейських країн.
Тоді керівництво галузі за підтримки перших осіб держави відстояло позиції української електроенергетики, прийнявши рішення працювати ізольовано, роз'єднати усі зв'язки з Росією по електричним мережам.
Було важко, але ми пропрацювали в такому режимі майже півтора роки.
Яких результатів слід очікувати енергетичній галузі від прийнятого рішення щодо імпорту з Росії?
Перший результат – це залежність. Номінальна потужність ліній електропередач Україна – Білорусь і Україна – РФ становить 3800 МВт (близько 2000 МВт без НКТ).
При використанні перетину на 100% річний обсяг постачання електроенергії становитиме 34164 млн кВт-годин. "Інтер РАО" має всі можливості замістити третину всієї електроенергії, що споживається в Україні. І вони це зроблять.
Електроенергія, так само як і газ, в Росії дешевше, ніж в Україні. Вони мають власне ядерне паливо, великі обсяги газу і вугілля для її виробництва.
Видобуток цих енергоресурсів в Росії значно дешевший завдяки високій розвіданості газових родовищ, кар'єрному методу видобутку вугілля.
Крім того, з радянських часів залишилися підприємства з виробництва ядерного палива. Конкурувати з російською електроенергією сьогодні практично неможливо. Вона може бути навіть безкоштовною, якщо виконує політичне завдання.
Тепер Верховна Рада відкрила імпорт за прямими договорами. Тобто будь-який покупець може безпосередньо у "Інтер РАО" придбати стільки електроенергії, скільки йому потрібно.
Є ще одна дискримінація, яка залишилася непоміченою. Україна в односторонньому порядку надала доступ державним компаніям – російській "Інтер РАО" і білоруській "Біленерго" на ринок електроенергії України.
При цьому жодна українська компанія не має доступу на ринки електроенергії РФ або Білорусі. Тобто Україна готова тільки приймати.
Другий результат – кінець вуглевидобутку в Україні. Після того, як російський імпорт почне "заливати" нашу країну, першим впаде державний видобуток вугілля. Сьогодні собівартість видобутку на державних шахтах досягає 4000 грн/т.
Ціна вугілля з поставкою з Роттердаму, наприклад, – близько 1800 грн/т. Державне вугілля викуповується за ціною 2500 грн/т. Збитки платимо ми всі у вигляді прямих дотацій з держбюджету на підтримку державних шахт.
Після відкриття імпорту електроенергії державне вугілля вже нікому не буде потрібне. Близько 31 тисячі шахтарів опиняться на вулицях. Не виключено, що частина з них – на вулицях урядового кварталу.
Слідом за державними підприємствами, приватні шахти втратять близько третини обсягів видобутку.
При цьому фінансовий стан приватних вугільних компаній наблизиться до критичного, і ще 10-15 тисяч шахтарів залишаться без роботи. Обсяг падіння видобутку вугілля становитиме до 7 млн т.
Третій результат – занепад українських ТЕС і глибока криза атомної енергетики. Найстрашніше для будь-якої енергосистеми – розбалансованість. Балансувати енергосистему можна, коли вона має достатньо маневрених потужностей.
При імпорті з Росії майже 14 млн кВт-годин теплової генерації України, яка забезпечує балансування, будуть витіснені з ринку. Це загрожує повною зупинкою третини теплових енергоблоків країни.
До того ж, російський імпорт йде рівним графіком, тому він не тільки знищить українські ТЕС, але й обов'язково негативно позначиться на атомній генерації. Скорочення виробництва атомної електроенергії може бути значним.
Український атом буде витіснений російським і білоруським. За останні 15 років там побудовано 10 нових енергоблоків загальною потужністю понад 10,6 ГВт. В Україні – жодного.
Четвертий результат – кінець євроінтеграції. Усі країни ЄС входять до ENTSO-E – свого роду загальної енергосистеми. Технологічно імпорт з Росії до ENTSO-E сильно утруднений.
Вільний імпорт електроенергії з ЄС в Україну можливий тільки в зоні "Бурштинського острова", а решта країни нерозривно пов'язана з Росією та Білоруссю.
Вдалою аналогією тут може бути нестиковка вузької залізничної колії в Європі та широкої на пострадянському просторі. Таким чином, Європа убезпечила себе від ще одного енергетичного важеля з боку Росії. При цьому Україна була захищеною лише нормативно.
У 2022 році Україна повинна повністю відключитися від єдиної з Білоруссю і Росією енергосистеми і рік прожити на повному самозабезпеченні. До цього часу ми вже не матимемо достатніх потужностей для забезпечення себе електроенергією.
Ми будемо на "голці", з якої не зможемо зіскочити. Відтак план інтеграції до європейського ринку, на якому базувалися усі реформи в енергетиці, який є нашим зобов'язанням перед європейцями, буде провалений.
Відмова від синхронізації з ENTSO-E – це вирок для енергетичної галузі України.
П'ятий результат – це кінець міжнародної підтримки. Згортання реформ, неможливість впровадження європейських вимог, неможливість синхронізації з європейською енергосистемою – все це призведе до повного "заморожування" програм підтримки європейських донорів.
Єврокомісія вже сьогодні висловлює здивування діями, які приймаються без узгодження з нею.
Сьогодні півмільярда євро макрофінансової допомоги від ЄС притримані до появи розуміння курсу влади щодо завершення реформи ринку електроенергії.
Через рік донори почнуть зупиняти програми підтримки, і Україна здійснить найбільш руйнівне для своєї енергетичної безпеки рішення і ще один крок у бік Росії.
