З коментаря на «Марафоні» ТРК Київ від 12 квітня 2023
По-перше, енергетики не вимагають підвищення тарифів, а повідомляють про збитковість виробництва та постачання електроенергії. Наслідки без відновлення та розвитку галузі передбачувані. Якщо такий шлях обирає керівництво країни та підтримує суспільство, то так і буде.
По-друге, я впевнений, що кратного підвищення не відбудеться. Прогнозую 50–70 %.
По-третє, ми знаємо, що за всі роки незалежності України тарифи для населення були нижчі за собівартість. І тарифи для населення роками не змінювалися. Це призводило до дуже великого навантаження на юридичні особи. Підприємства сплачують набагато більше, ніж реально повинні платити. У цивілізованому світі країни роблять все можливе для розвитку економіки, в якій працівники отримують достатню заробітну плату, з якої можуть платити за електроенергію стільки, скільки вона коштує. У нас же навпаки.
Популістська політика призводить до стримання розвитку промисловості, особливо зараз під час військового стану.
Щодо боргів. Населення платить дисципліновано. І великих боргів у населення немає. Сьогодні населення платить за електроенергію більше 90 – 95 %. Що стосується боргів ЖКГ, то це не борги населення, а компаній комунальних послуг з водопостачання, теплопостачання, борги державних установ…
Пам’ятаєте, напередодні війни ми купували колосальний обсяг електроенергії де? В Росії і в Білорусії. А чому? А тому що у нас електростанції не могли закупити вугілля, не могли своєчасно відремонтуватися. І заплатили Росії і Білорусії десь до мільярда доларів за купівлю цієї електроенергії. Це взаємопов’язане.
Не буває безоплатної електроенергії. Її треба виробляти. А ціна на електроенергію залежить від світової кон’юнктури ціни на енергоносії. Якщо піднімається ціна на газ, на мазут, на вугілля, от вона стає дорожча.
Чуда не буває. Бо у нас для всієї країни, для всієї економіки працює ринковий механізм, ми ж в ринковій економіці, ми ж не відмовляємося від ринкової економіки. А в енергетиці працює соціалізм. Може таке буде?
Я вважаю, не може, але хай буде. Чого не може? Більше 30 років вже існує така система. То може і ще 30 років буде існувати. Чому б ні? Якщо ми виберемо. Але ми втратимо енергетику.
А зараз війна, зараз ми втратили 60% енергетичної інфраструктури. І кажемо, ні, тарифи не треба піднімати. А на що її відновлювати?
Нам допоможуть грошима, обладнанням, але основний тягар по відновленню і розвитку енергетики лягатиме на нас. Тому тут треба нам думати і приймати правильне рішення.
Щодо експорту. Напередодні війни максимальна потужність, яку споживала Україна була 24 тис. МВт, а зараз 11–12 тис. МВт, вдвічі менше. І те що залишилося, його вистачає. Експорт електроенергії зробить свій внесок у відновлювання енергоблоків, підстанцій, трансформаторів і таке інше.
