Аргумент майбутньої «прозорості» на став чи не найпривабливішим в позитивному сприйнятті суспільством нової моделі ринку електроенергії.
Що саме таке «прозорість» ринку, та де проходить її межа з «комерційною таємницею» звісно ніхто не пояснив, але на емоційному рівні було і так зрозуміло, що потім стане «прозоріше» ніж на «старому ринку».
Натомість, поки що, маємо банальний «чорний ящик». Вірніше, є чотири «чорних ящики» - РДН/ВДР, Гарантований покупець, Ринок двосторонніх договорів, Балансуючий ринок. Що туди входить, що там відбувається та що виходить – суцільні здогадки. По роздрібному ринку теж немає повної ясності, хоча має бути – там продовжує лютувати перехресне субсидіювання побутових споживачів за рахунок промисловості.
Формулу «за все платять споживачі» ніхто не відміняв – ПСО через Енергоатом, Укргідроенерго разом з Гарантованим покупцем – тільки інструмент підтримання статусу крос-субсидіювання, а платником залишається промисловість. Тепер вже не вся.
«Чорний ящик» Ринку допоміжних послуг взагалі загубився по дорозі, і про нього вже майже не згадується. Аргумент «це не ми», «це вони» сприймається не дуже. А без його розшифрування і ринок – не ринок. Не забуваємо, що на його запуск знадобляться чималі кошти.
Зовні виглядає, що всі сегменти ринку працюють гордо і незалежно один від одного. Насправді безперервний технологічний процес від виробництва до споживання електроенергії вимагає іншого.
Такий стан є зручним, навіть необхідним для збереження можливості адміністративних втручань у ринкові відносини. А вони вже є – суттєві за впливом і невідомі за наслідками. То на одному ринку то на другому.
Європейське співтовариство теж має починати хвилюватися – пауза затягнулася. З кожним днем «прозорість» стає все більш примарною метою.
Наостанок, позитив. Бути відкритим – легко. Як приклад, згадайте відкриту та доступну кожному громадянину інформацію на сайті ДП «Енергоринок» – єдиного покупця в «старому ринку».
