Останнім часом не мав можливості регулярно слідкувати за енергетичними публікаціям та й доступу до релевантної аналітики було не так багато.
За результатами вранішнього швидкого та вибіркового ретроспективного знайомства з енергетичним медіапростором за пару останніх тижнів вирізнив наступні тези. За кожною з них ховається наслідкова бомба.
- Влада хоче знизити «зелені тарифи». Як це зробити найменш безболісно - невідомо;
- Дефіцит коштів на компенсацію зелених тарифів у 2020 році складає близько 16 млрд грн – джерела покриття немає;
- НЕК Укренерго не проти щоб звільнитися від обов’язків ПСО по «зеленій електроенергії» - обов’язки перекласти на Гарантованого покупця;
- Україна зацікавлена в імпорті електроенергії з Білоруської атомної електростанції;
- 1200 МВт перетину з РФ та Білорусією на грудень – продано, імпорт буде продовжено;
- Запровадження ринку електроенергії допоміжних послуг відкладається на невизначений час;
- «Саботаж», як улюблене політичне та медіа клеймо у 2015 році, без заглиблення в суть процесів – знову починає набирати медіасилу в кінці 2019року.
- Теплові електростанції – найбільш підходяща для приклеювання ярлика «саботажу» ціль, бо вже заявляють (тільки подумайте!), що працювати зі збитками, створеними на ринку штучно – це неправильно. Що регулювати систему взагалі без будь якої оплати – це також неправильно. Енергоатом та Укргідроенерго теж не мовчать.
- Державний Енергоатом подав судовий позов на банкрутство державного Енергоринку з борговими активами в 30 млрд грн.
Все разом, з постійними повторами, з емоційним підв’язками, має всі ознаки того, що суспільна увага для чогось має бути розпорошена.
Це останнє що подумалося із цього переліку, здавалося, нічим не пов’язаних між собою тез.
