Десятий випуск «Простою, але не спрощеною, мовою про реформи на ринку електричної енергії».
Ролик завершується фразою : «собівартість тони вугілля на державних шахтах у 2019 році склала понад чотири тисячі гривень, тому вітчизняні шахти потребують державної підтримки та можливості продавати за ринковими цінами».
Вираз «державна підтримка» вжито не тільки в сенсі бюджетних дотацій, чи подачок на зарплатню шахтарям, як це було протягом останніх п’ять років та привело державну вугільну галузь до повного занепаду, коли борги за спожиту електроенергію за ці роки сягнули більше 14 млрд грн.
Про події, що цьому передували, ми говорили у попередніх випусках.
Вугільний ресурс, який мав стати базою енергонезалежності країни в перехідний період до «зеленого» майбутнього, під державним керівництвом поступово став для неї обтяженням. Спрощений підхід – бюджет на зарплату – працювати не хоче.
З ринку електроенергії України з його демпінговими особливостями не надходять сигнали про зростання попиту на вугілля держшахт. Навпаки, регулярно спостерігаються сигнали на скорочення попиту з боку теплової генерації.
Отже, в сучасних умовах вираз «державна підтримка вугільної галузі» ризикує набути абсолютно іншого значення.
Залишилося визначити достеменно - якого?
