17 липня 2020 року між Україною і Німеччиною відбулись консультації про взаємодію з питань водневої енергетики, в результаті яких сторони домовилися про проведення дослідження щодо можливості використання газотранспортної системи України для транспортування водню до країн Європи.
Раніше, 8 липня ц. р. Європейський Союз прийняв стратегію впровадження відновлюваного водню, яка передбачає доповнення інтегрованої енергетичної системи масовим промисловим виробництвом відновлюваного водню. Згідно з документом, з 2020 по 2024 роки в ЄС передбачається встановлення водневих електролізерів як мінімум на 6 ГВт і виробництво до 1 млн тонн відновлюваного водню. З 2025 по 2030 роки водень повинен стати невід'ємною частиною інтегрованої енергосистеми, в якій потужності по електролізу відновлюваного водню складуть мінімум 40 ГВт.
У новій водневої стратегії ЄС також вказується, що Україна - пріоритетний партнер Європейського Союзу в реалізації Європейської водневої стратегії і постачання новітнього енергетичного ресурсу на європейський ринок. Передбачається, що Німеччина буде одним з найбільших ринків споживання водневої енергетики, і Україна може стати надійним постачальником водню в ЄС, зокрема, до Німеччини.
За результатами українсько-німецьких консультацій сторони домовилися, що співпраця з Німеччиною продовжиться у вигляді розробки дорожньої карти розвитку енергетичного партнерства, будуть проведені відповідні дослідження.
Всеукраїнська Енергетична Асамблея вважає важливим таке партнерство двох країн, оскільки воно відповідає вимогам часу, є перспективним і для енергетичної безпеки України, і для енергетичної безпеки Європи в цілому. Для України це означає інвестиції в новітні технології, збереження та розвиток вітчизняної газотранспортної системи, а також прибуток від торгівлі воднем.
Крім того, розвиток водневої енергетики може стати якраз тим перспективним напрямком співробітництва України з ЄС в контексті Європейської зеленої угоди. А це означатиме фактично нову хвилю енергетичного розвитку України, як частини енергетичного простору ЄС. Саме тому транспортування водню до Європи, а також розвиток водневих технологій є не тільки економічно важливим для української економіки та бізнесу, а й корисним для вітчизняної енергетики.
