На сьогодні державні вугледобувні підприємства спроможні забезпечити потреби ТЕС ПАТ «Центренерго» лише на третину від потреби. Зокрема, у листопаді-грудні поставки попередньо гарантованих Міненерго обсягів вугілля державних шахт склали менше 30%. Тоді як виробіток державної теплової генерації у цей період становив третину всієї теплової генерації України і на 30-50% перевищував прогнозний баланс Міненерго. У ситуації гострого дефіциту вугілля, що склався за викладених обставин, приватні постачальники підняли ціну вугілля з 1650 грн/т до 1980 грн/т.
Що стосується імпортування вугілля, то це питання сьогодні викликає багато політичних спекуляцій. Хоча економіка та практика доводять необхідність імпорту з огляду на дефіцит вітчизняного видобутку.
На найвищому державному рівні прийняте рішення - не допустити віялових відключень електроенергії. Враховуючи ремонти в атомній генерації, на значній частині енергоблоків приватної теплової генерації і падіння виробітку ВДЕ у холодний сезон, було вирішено включати блоки на газі. І збереження енергетичної безпеки України забезпечила саме «Центренерго».
Як справедливо зауважують експерти, теплова енергетика перебуває у складному стані – і через кризу вугільної галузі, і через недосконалі правила ринку, і через неспівмірність ринкової ціни електроенергії із її собівартістю. Однак, зауважимо, що попри всі виклики, лише енергоблоки ТЕС ПАТ «Центренерго» змогли вчасно і в повному обсязі завершити планові ремонти та були готовими до осінньо-зимового періоду.
Ситуація, що склалася у державі цього опалювального сезону, вкотре показала необхідність реформування вугільної галузі. Наразі створення вертикально інтегрованої компанії на базі ПАТ «Центренерго» шляхом об’єднання із державними вугледобувними підприємствами залишається тільки планами, оскільки програма реорганізації державної вугільної галузі відсутня. Крім того, робити висновки про реальний потенціал видобутку і рентабельності, ґрунтуючись на будь-яких аналізах та аудитах, можна лише умовно. Чітку відповідь можуть дати тільки належним чином розроблені та затверджені техніко-економічні обґрунтування подальшої експлуатації та проекти реконструкції шахт для виведення їх на беззбитковий рівень вуглевидобутку.
Це також стосується і повернутого у власність держави ДП «Добропіллявугілля - видобуток», попередньо задекларованого як «інвестиційно привабливе» для вертикальної інтеграції з ПАТ «Центренерго». Підтвердженням є те, що на запит ПАТ «Центренерго» про відвантаження на ТЕС компанії 20 тис.т. вугілля в січні та 200 тис.т. у лютому, ДП «Добропіллявугілля – видобуток» замість відвантаження попросило передоплату в 300 мільйонів гривень «з метою запуску технологічних процесів та виконання зобов’язань із виплати заробітної плати і податкових та інших обов’язкових платежів».
У відповідь ПАТ «Центренерго» запропонувало прийнятні для державної теплової генерації і вигідні для державного вугледобувного підприємства умови – передоплати за узгодженим графіком, однак відповіді не отримало. Тож однозначно стверджувати про привабливість ДП «Добропіллявугілля-видобуток» як частини вертикально інтегрованої компанії на базі ПАТ «Центренерго» - щонайменше передчасно.
Станом на кінець 2020 року в Україні діяли 29 державних вугледобувних шахт із проектною потужністю понад 25 мільйонів тонн на рік. У січні 2021 року до них приєдналися 5 шахт «Добропіллявугілля», повернуті достроково з оренди, після чого загальна проектна потужність державного вуглевидобування склала 32,6 мільйонів тонн на рік. Усі ці підприємства не змогли забезпечити потреби ПАТ «Центренерго» товарною вугільною продукцією газової групи в обсязі 4,2 мільйона тонн, що відповідає прогнозному балансу Міненерго. При тому, що частка ПАТ «Центренерго» в загальному обсязі проектної потужності теплової генерації становить 23%. Тим часом, приватні компанії теплової генерації забезпечують власні потреби у вугіллі видобутку власних 10-11 ефективних шахт, маючи частку в об’ємі теплової генерації у 77%.
Тому питання реформування вітчизняної вугільної галузі залишається вкрай актуальним – для недопущення повторення кризи у наступному опалювальному сезоні.
