Україна продовжила робити кроки на шляху реформування корпоративного управління державними активами. Але чи приведуть вони до реальних результатів?
Минуло «всього лиш» 9 місяців після критики з боку ЄБРР і МВФ ходу реформи корпоративного управління у державному секторі і відповідного доручення прем'єр-міністра Дениса Шмигаля прискорити реформу — і Фонд державного майна України нарешті оголосив ряд конкурсів з відбору незалежних членів Наглядових рад певної кількості державних підприємств. Наприкінці лютого і на початку березня 2021 року. Ще по певній кількості підприємств, що є стратегічними, Фонд подав відповідний запит у Мінекономіки — конкурс буде проводитися (відповідно до постанов Кабінету міністрів) Комітетом з призначень. І от 5 березня на сайті Мінекономіки з’явилися вимоги до потенційних членів Спостережних рад і умови їх роботи.
Давайте поки що залишимо поза розглядом і швидкість, з якою ФДМУ реформує систему корпоративного управління (а вона значно нижча, ніж її подають яскраві піар-заяви Фонду на цю тему), і велику кількість запитів і прохань з нашого боку до ФДМУ ініціювати створення Наглядової ради з незалежними директорами на Хмельницькобленерго. Давайте просто проаналізуємо підходи органу, уповноваженого керувати держактивами.
Перше, що впадає у вічі — нелогічні і неспівмірні з масштабами задач вимоги до досвіду роботи претендентів на керівні посади. До прикладу, на позицію незалежного члена Наглядової ради Дніпровської ТЕЦ — не менше 10 років досвіду керівної роботи, а на цю ж посаду в одному з найважливіших для енергосистеми України і навіть Євросоюзу підприємства «Магістральні газопроводи України» — уже вистачить і 5 років.
Для другої генеруючої компанії в Україні Центренерго — така ж вимога, як і для міської теплоелектроцентралі Кривого Рогу — мінімум 10 років. Хоча от уже для Миколаївської і Одеської теплоелектроцентралей вистачить і в 3 рази менше — 3 роки роботи на керівних посадах.
Тобто ФДМУ вимагає від претендентів 10 років досвіду роботи на керівних посадах для керівництва міською ТЕЦ при тому, що декілька років тому для членів Наглядових рад таких стратегічно важливих гігантів як Укрзалізниця, аеропорт Бориспіль і Укрпошта ця вимога складала від 3 до 5 років.
Виходить, що до компаній різного рівня значимості для держави і які сильно відрізняються одна від одної обсягами валового доходу — застосовується одна і та ж доволі висока вимога, не менше 10 років роботи в топ-менеджменті. І навпаки — для одних і тих самих, повністю співставних за рівнем валового доходу компаній, критерій раптом відрізняється у 3 рази.
Друге — і це, чесно кажучи, здивувало ще більше — часто надмірні вимоги до характеру досвіду роботи. Наприклад, для чого, скажімо, члену Наглядової ради тої ж міської теплоелектроцентралі або середнього за розмірами обленерго «досвід розробки і реалізації стратегії галузі»? Де таких людей знайти? А головне для чого? Чи, можливо, такі претенденти на конкретну ТЕЦ чи обленерго уже є і тепер просто під них треба прописати правила конкурсу? Ну тоді все логічно. Тільки от навряд чи такий конкурс можна називати відкритим і чесним, погодьтесь.
Третє. У кваліфікаційних вимогах до претендентів абсолютно не врахована галузева специфіка, стратегічна важливість галузі для країни і необхідність технічних компетенцій. На мій погляд, як керівника енергетичного підприємства, у Наглядову раду, крім фінансистів і економістів, обов’язково мають входити (хоча би 2 з 4 незалежних директорів) спеціалісти з технічною освітою — з кваліфікацією інженера-електрика чи енергетика і з досвідом роботи у сфері інформаційних технологій і кібербезпеки.
А то складається враження, що ФДМУ геть чисто забув про безпрецедентні хакерські атаки на українські електромережі у 2015−16 роках, про які достатньо довго шуміла західна преса і яким присвячена не одна і не дві аналітичні і наукові статті на Заході.
До того ж, у будь-якій Наглядовій раді державного підприємства просто must be хоча би один висококваліфікований корпоративний юрист і один професіонал у сфері маркетингу і продажів. А всього цього навіть близько нема в переліку вимог, підготовлених ФДМУ. Зате, до речі, хочу відзначити, що це все є у багатьох Положеннях про принципи формування Наглядової ради акціонерних товариств. Зокрема, ці вимоги присутні в такому Положенні АТ Хмельницькобленерго, яке, до слова, було розроблене самим ФДМУ і затверджено на зборах акціонерів (а Фонд голосує 70% акцій) ще в 2017 році. Може Фонду держмайна варто вивчити досвід того, що вже є, і тільки потім «винаходити велосипед»?
Четверте. Невідповідність між вимогами до членів Наглядових рад з боку держави, як акціонера і до незалежних членів. У відповідності до Постанови Кабінету міністрів 142 від 10.03.17 вимоги до незалежних членів Наглядових рад не можуть відрізнятися від інших вимог і необхідних компетенцій, визначених для представників держави, які призначаються (вибираються) до Наглядової ради господарського товариства. Відповідно, у разі оголошення про проведення відбору на посади представників держави в Наглядових радах держактивів також мусить бути і вимога 10-ти річного досвіду перебування на керівних посадах, і вища освіта не нижче рівня магістра, і «досвід розробки і реалізації стратегії галузі». На мій погляд, це може значно звузити і ускладнити пошук перспективних претендентів.
Питань до оголошених конкурсів значно більше, ніж дозволяє формат даної колонки. Багато з них — до функціоналу Наглядових рад. Наприклад, велика кількість вимог для всіх 12 підприємств написано як під копірку. Так, у функціях Наглядових рад в усіх 12-ти підприємств прописаний «контроль за основними капітальними затратами, придбанням і відчуженням майна відповідно до десятирічного плану розвитку мереж, затвердженого регулятором». Стоп. Але ж ця норма може стосуватися тільки обленерго, а їх усього лиш 3 з 12. Але навіть і тут видно некомпетентність авторів вимог до Конкурсів — плани розвитку ОСР, відповідно до вимог НКРЕКП — 5-річні, а не 10-річні.
Ідемо далі. Дані фінансової звітності для претендентів приведено в більшості випадків старі, за 2019 рік — вони не відображають поточного стану справ у компаніях (хоча у Фонду на момент підготовки умов Конкурсу просто мусила бути інформація хоча би за 9 місяців 2020 р.). Тобто претендентам пропонують «кота в мішку».
Висновки. Оголошення конкурсів на незалежних членів Наглядових рад державних активів — це добре. Але зовсім недобре те, що кваліфікаційні вимоги до претендентів виписані «криво», не враховують статус і розмір держпідприємств, галузеву специфіку, а рівень компетенцій непропорційний до масштабів компаній і не враховує дзеркальність вимог до представників держави у Наглядових радах. І вже зовсім зле, що це знову може призвести до провалу конкурсів на незалежних членів, і головне — на членів Наглядових рад від держави. Ну або конкурси все ж відбудуться, але до Наглядових потраплять люди, під яких ці вимоги писались. Що призведе до формування «ручних» Наглядових рад.
Тільки ж от якість корпоративного управління держактивами, — на що є запит суспільства і чого справедливо вимагають ЄБРР, МВФ і Кабмін — кращою від цього не стане.
Олег Козачук, в.о. генерального директора АТ «Хмельницькобленерго»
