У статті «Яку роль Енергетичний міст може зіграти для енергетичної стабільності України?», опублікованій на сайті Атлантичної ради, її автори - науковий співробітник Центру з надзвичайних ситуацій та національної безпеки Аризонського державного університету (США) Меліса Херш і генеральний директор Консалтингової групи з ядерної економіки (NECG, США) Едвард Кі дають оцінку перспективам реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна-Європейський Союз», повідомляє УНІАН.
Енергетична безпека в Україні в довгостроковій перспективі може стати ще більш дестабілізуючим фактором, ніж конфлікт на Донбасі. США і ЄС активно підтримують зусилля України з реформування енергетичного сектору, приділяючи велику увагу зниженню залежності України від російського газу і модернізації газового сектора України. Однак, поки адміністрація Трампа зважує варіанти протидії будівництву «Північного потоку – 2», який забезпечить постачання російського газу до ЄС в обхід України й створить потенційну загрозу економіці та безпеці України, увагу до газового сектору України слід доповнити більш чітким акцентом на електроенергетику й атомну генерацію.
Останні два роки атомна енергетика забезпечувала половину загального виробництва електроенергії в Україні та є ключовою частиною стратегії енергобезпеки України. Для України енергетична безпека означає не тільки диверсифікацію постачальників енергоносіїв, але й диверсифікацію джерел енергії, а також їх надійність. Плани України щодо розвитку потенціалу її атомної генерації, національної безпеки й зовнішньої політики знаходять своє відображення в проекті «Енергетичний міст «Україна-ЄС». Ідея проекту виникла після початку російської агресії щодо України та була представлена уряду країни у 2015 році.
Реалізацію проекту «Енергетичний міст «Україна-ЄС» очолює державна компанія "Енергоатом", а в його основі лежить підключення України до енергосистеми ЄС для поставок електроенергії з блоку №2 Хмельницької атомної електростанції. Передбачається, що енергомостом електроенергія з другого блоку Хмельницької АЕС буде надходити безпосередньо до Польщі та Угорщини, а також, можливо, в країни Балтії. Поки тільки невелика частина української енергосистеми пов'язана з Угорщиною (через Бурштинський енергоострів), і енергетичний міст націлений на посилення цих зв’язків. Доходи від продажу атомної електроенергії в Європу дозволять "Енергоатому" забезпечити фінансування добудови двох ядерних реакторів на ХАЕС.
Передбачувані стратегічні та фінансові вигоди для України від реалізації проекту очевидні: енергоміст дозволить поставляти атомну електроенергію з України до Польщі та, можливо, далі до Європи, формуючи тісніші зв'язки між Європою та Україною. Більш того, для поставок електроенергії планується більше задіяти вже існуючі лінії передачі, ніж нову інфраструктуру. В результаті Україна отримає таку необхідну їй тверду валюту від продажу електроенергії в країни ЄС, що допоможе країні компенсувати доходи від транзиту природного газу, втрата яких очікується з 2019 року, коли Україна має намір розірвати контракт з російським «Газпромом».
Енергетичний міст також буде сприяти зусиллям «Енергоатому» щодо підвищення продуктивності та надійності всього парку атомних енергоблоків, спираючись на раніше зроблені зусилля з підвищення надійності поставок ядерного палива.
У разі успішної реалізації, проект «Енергетичний міст» сприятиме підвищенню економічних показників «Енергоатому», а також забезпечить надійне постачання електроенергії для економічного зростання країни, її національної та політичної стабільності.
Разом з тим проект несе певні ризики і повинен оцінюватися з урахуванням високої конкуренції на європейському енергоринку, небажання Європи включати атомну генерацію в свої плани диверсифікації джерел електроенергії і підвищеної уваги ЄС до поновлюваних джерел енергії. «Енергетичний міст» також стикається з проблемами і в самій Україні, серед яких вибори 2019 року.
Однак, «Енергетичний міст» – це життєздатний проект, гідний подальшого вивчення як один з факторів досягнення Україною енергетичної та національної безпеки.
