Реформа енергоринку відбувається при повній відсутності координації з боку державних органів влади. Яких наслідків чекати? Аналіз на сторінках Економічної правди
Наприкінці березня відбулися чергові збори Ради оптового ринку електроенергії (ОРЕ). Лейтмотивом засідання стала оцінка готовності учасників енергоринку до впровадження повномасштабної моделі ринку електричної енергії з 1 липня 2019 року.
Думки керівників енергокомпаній розподілися в діапазоні – від повністю "неготові" до повністю "готові".
Склався такий собі енергетичний парадокс: готовність учасників до роботи окремо і неготовність до повноцінної роботи ринку разом.
А якщо більш точно, то ринок запустити можна, а от отримати від нього те, що всі очікували – ні.
Сьогодні немає консолідуючого центру для об’єднання підготовлених компонентів нової моделі ринку в єдиний працюючий механізм. Яка причина?
Перші три місяці функціонування нової моделі роздрібного ринку електричної енергії показали, що дива не сталося.
Попри перенесення на місяць пізніше термінів впровадження організаційних та структурних новацій, результат виявився невтішним.
Стан розрахунків за спожиту електроенергію погіршився, комерційний облік не відповідає вимогам Кодексу, а обсяг перехресного субсидіювання зріс – таким є неповний перелік проблемних питань на ринку електричної енергії, які на сьогодні залишаються ніким не вирішуваними.
Крім того, що дуже хвилює, так це те, що ціни на електроенергію куповану різними постачальниками універсальних послуг з ОРЕ стали ще більш відхилятися від ринкового рівня у порівнянні з доринковим періодом.
Щоб зрозуміти всю економічну недолугість впровадження нової моделі зі старим перехресним субсидіюванням, наведу найбільш кричущі приклади викривлення цінового ринкового простору серед постачальників універсальних послуг.
За перший квартал при оптовій ринковій ціні 169 коп./кВт·г середня ціна купівлі електроенергії з ОРЕ постачальниками універсальних послуг склала 70 коп./кВт·г, а трійка лідерів з найнижчими цінами, які неможливо пояснити економічними чинниками, виглядає так:
- "Енера Схід" (Луганська область) – 24 коп./кВт·г;
- "Кіровоградська постачальна компанія" – 44 коп./кВт·г;
- "Житомирська енергопостачальна компанія" розділила третє місце з компанією "Енера Вінниця" – 48 коп./кВт·г.
Серед виробників немає жодного, хто продавав електроенергію в оптовий ринок за такими низькими цінами.
Можна було б спостерігати за цим "економічним дивом" до дати впровадження повноцінного ринку – 1 липня 2019 р., але судячи з усього, ліквідовувати перехресне субсидіювання поки ніхто не збирається.
Більш того, в медіапростір закинуті тези, що цей тягар може бути додатково перекладено на компанію НАЕК "Енергоатом".
Відразу висловлю свою оцінку: саме з такою конфігурацією повномасштабний ринок не злетить.
Провальним і показовим за нової моделі енергоринку став той факт, що страховий компонент ринку у вигляді постачальника останньої надії (ПОН) перетворився в узаконений механізм, що дозволяє окремим групам споживачів не платити за електроенергію.
Так, за січень-березень 2019 р. рівень розрахунків ПОН за електроенергію з ОРЕ склав мізерні -32%.
Заборгованість ПОН перед ОРЕ зросла на 1млрд грн, що становить 30% від приросту загальної поточної заборгованості в цей період всіх постачальників електроенергії (3,6 млрд грн).
Головні неплатники – все ті ж державні вугільні підприємства, водоканали, теплокомуненерго, що не платили і раніше.
За законом, усі неплатники першого квітня мали бути відключені. Але так не сталося.
Шпарина, щоб не виконати вимоги закону знайдена і безоплатний відпуск електроенергії, за підтримки держави, продовжує своє небезпечне існування.
Погрозили, посварили, пасивні відключення зробили - всі неплатники продовжують працювати в безоплатному режимі.
Проблема неплатежів, основним генератором яких є держава у вигляді підзвітних інституцій, не вирішена та як і раніше перекладається на плечі енергетиків.
І силові органи приходять не до тих, хто не платить, а до тих, хто вимикає неплатників. Глухий кут.
І другий чинник, чому повномасштабна модель може не запрацювати з 1 липня 2019 р.
Дозвольте мені, як енергетику, не повірити в пояснення, що два з половиною роки недостатньо, щоб підготувати водоканали та вугільні підприємства до роботи в ринкових умовах.
Екватор на порозі
Отже, яка картина вимальовується на сьогодні після представлених пояснень у результаті тримісячної роботи нової моделі роздрібного ринку.
По-перше, положення Перехідних положень Закону "Про ринок електричної енергії" не виконано.
На сьогодні немає жодних прогнозів, що вони будуть виконані до першого липня.
Зазначу, що всі невиконані положення належать до обов’язкових умов функціонування повномасштабного ринку електроенергії: ліквідація перехресного субсидіювання, припинення безоплатного відпуску електроенергії, структурні реформи державних підприємств ДП "Енергоринок" та НЕК "Укренерго", піврічне тестування ринків у тіньовому режимі (не плутати з тестуванням програм з 2-3% учасників) та питання розв’язання боргів.
По-друге, аналіз невиконаних положень Закону "Про ринок електричної енергії" приводить до висновку про довготривалу відстороненість уряду від свого прямого обов’язку: координувати дії учасників енергоринку через Координаційний центр при Кабінеті міністрів.
На жаль, цей державний орган з незрозумілих причин фактично припинив свою діяльність з квітня 2018 року в період, коли він був найбільш затребуваний.
Перегорнувши всі події реформ в ретроспективі, я переконаний, що не було жодної об’єктивної причини для невиконання положень закону у встановлені терміни.
Ми примудрилися в черговий раз все порушити, а тепер ще маємо шанс вщент зруйнувати реформи, якщо з першого липня запустимо модель повномасштабного ринку електроенергії за незмінних існуючих обставин, включаючи повну політичну невизначеність.
Дозвольте спрогнозувати, що в такому випадку ми будемо мати не повномасштабний ринок електроенергії, а мутанта діючого оптового ринку електричної енергії з багатьма головами, які будуть діяти кожна окремо.
У результаті фінансовий та технічний колапс, а незабаром – повне нове перезавантаження?
Як альтернатива, на сьогодні також розглядається інший сценарій, при якому необхідно переносити терміни впровадження з послідовним запуском окремих сегментів ринку електроенергії.
Але такий варіант може мати сенс тільки за умови, якщо уряд стане головним драйвером цих реформ.
Рада ринку задумалася, що робити далі. Всі очікують на глибоке занурення уряду в цю тему. Поки триває пауза. Сум’яття.
