Рух без руху, так інколи називають рух з використанням будь-якого транспорту, де від тебе не вимагається жодних зусиль, ти сідаєш і тебе везуть завчасно визначеним маршрутом та встановленими правилами під час подорожі.
Ця транспортна аналогія здається доволі доречною для оцінки на цю мить, що ж відбулося за ці два роки захоплюючої подорожі разом з «Новою повномасштабною моделлю ринку електричної енергії».
Якщо оцінювати кількість запроваджених структурних, регуляторних, функціональних та поведінкових змін учасників ринку електроенергії – рух у напрямку реформ видається інтенсивним.
Проте, як тільки перейти до усвідомлення якісних змін то несподівано виявиться, що ми два роки тупцюємо на місці:
- - Створили єдині правила для всіх? – Ні.
- - Забезпечили визначення рівня цін на ринку електричної енергії за механізмом балансу «попиту/пропозиції» – Ні.
- - Ліквідували перехресне субсидіювання? – Ні.
- - Ліквідували/зменшили адміністративний вплив – Ні.
Цього переліку вже більш ніж достатньо, щоб усвідомити, що на шляху до створення сучасних ринкових умов, заснованих на кращих світових практиках, ми так і не просунулися вперед ні на крок.
Ми так і не наважилися зробити для громадян України ціни на електроенергію економічно обґрунтованими. Натомість ми «вишукали» додаткові резерви та змогли знизити ціни для великої групи непобутових споживачів під примарними і невідомо ким сформованими гаслами, що «ціна на електроенергію в Україні є самою високою в Європі».
Ми розчавили делікатний ринковий механізм ціноутворення на електроенергію ручним незграбним, так званим, механізмом ПСО.
Перепрошую за вираз «так званим», але дієвий державний механізм покладання спеціальних обов’язків (далі – ПСО) виглядає інакше. Всі запроваджені державою версії ПСО виявилися безуспішними, а якщо точніше, провальними. І вже можна з вірогідністю в 100% стверджувати, що фінансову модель ПСО за участю Енергоатома та Укргідроенерго спіткає та сама доля.
Ми продовжили в «новій» конфігурації роздрібного ринку «стару», роками перевірену практику безоплатного споживання електроенергії споживачами, у тому числі розташованих та непідконтрольній Україні території. А з цим пролонгували можливість виведення грошей з ринку електроенергії через створення безнадійних боргів.
Ми перетворили інститут «Постачальника останньої надії» на додатковий механізм безоплатного споживання електричної енергії державними підприємствами, де за два роки безнадійно загубилося понад 3 млрд грн.
Здавалося, що такого адміністративного насилля енергосистема не витримає.
Але ні, внутрішніх та зовнішніх резервів знову вистачило. Споживачі електроенергією були забезпечені, хоча зиму 2021 року подолали важко.
Єдине, що залишається майже державною таємницею, якою ціною ми спромоглися досягти такого результату, та яку ціну маємо заплатити в майбутньому. Якщо цю ціну спрогнозувати та порахувати, то результат нас не тільки здивує, а й, швидше за все, призведе до шокового стану.
Перш за все, давайте зазирнемо за лаштунки постачальників та споживачів роздрібного ринку електроенергії, який був запущений першим 1 січня 2019 року. І вже тут нас очікують перші цінові сюрпризи.
- Великі промислові споживачі першого класу напруги, які під’єднані до мереж НЕК «Укренерго» (цих споживачів приблизно 8%), стали безспірними переможцями першого етапу дворічних цінових перегонів з можливістю купити електроенергію у 2020 році за роздрібною ціною 1,3 - 1,5 грн/кВт·г, (без ПДВ).
У порівнянні з «доринковим» 2018 роком ціни у 2020 році знизилися приблизно на 30-40% та практично повернулися до рівня 2016 року, коли єдині роздрібні ціни для непобутових споживачів на кінець року становили 1,6 грн/кВт·г.
- Побутові споживачі (громадяни) з фіксованою ціною на електроенергію
1,4 грн/кВт·г (без ПДВ) залишилися на рівні березня 2017 року, зайнявши друге місце, і також мають бути відносно задоволені. Електоральні потреби з політичним підтекстом отримали на цьому етапі безспірну перемогу над законодавчими вимогами ліквідувати перехресне субсидіювання. Треба усвідомлювати, що в майбутньому це невідворотно призведе до різкого підвищення ціни (по аналогії з тарифами на газ), зменшення надійності та якості електропостачання.
- Непобутові споживачі універсальних послуг, про захист яких так трепетно піклувався Закон про ринок електричної енергії, виявилися аутсайдерами цінових перегонів. Вони стали єдиними зі споживачів, для кого ціни у 2021 році зросли на 25 - 55% у порівнянні з 2018 роком.
Нагадаю, що це споживачі з потужністю до 150 кВт (а з 1 січня 2021 року – 50 кВт), а саме малий бізнес, державні установи, місцеві бюджетні організації, школи, лікарні, дитсадочки тощо. Слід зазначити, що держава, переклавши на плечі малого та середнього бізнесу всі недоліки нового ринку електричної енергії, дискримінувала його, не захистивши та не давши можливості розвитку цього сектора як базового сектора економіки України.
В таблиці нижче ви зможете ознайомитися з вибірковими цінами для непобутових споживачів універсальних послуг у розрізі окремих областей/постачальників універсальних послуг, згрупованих по ціновим оціночним критеріям – «найвищі», «середні», «найнижчі» (коп./кВт·г).
За цим неважко помітити ще одну нову цінову тенденцію на роздрібному ринку електроенергії – зростання рівня диференціації цін між різними категоріями споживачів.
Так, якщо у 2018 році різниця цін між мінімальною єдиною ціною першого класу – 171 коп./кВт·г (ДТЕК Київські Електромережі), та максимальною ціною другого класу - 258 коп./кВт·г (Луганське Енергетичне Об’єднання) складала 34%, то на сьогодні, у 2021 році ця різниця між мінімумом для великих промислових споживачів (150 коп./кВт·г) та максимумом для споживачів універсальних послуг складає вже 144%.
Також приводимо порівняння роздрібних цін вітчизняних побутових та непобутових споживачів та європейських країн. Інфографіка дозволяє констатувати, що останні роки тенденції не змінилися – ціни в Україні залишаються найнижчими.
Цих результатів мабуть вже достатньо, щоб зрозуміти, що з такою алогічною та преференційною системою ціноутворення на вітчизняному роздрібному ринку об’єднатися з європейськими ринками електроенергії у 2023 році буде вкрай складно. Проте це неодмінно потрібно зробити, бо в іншому випадку ми ризикуємо втратити електроенергетичний комплекс країни.
Розуміння, що так далі продовжуватися не може – вже є. Час змін наближається невідворотно.
Питання в тому, чи зможемо ми перебороти внутрішній страх, та чи наважиться керівництво держави вже найближчим часом проявити політичну волю, щоб всім разом усвідомлено зробити такий вкрай необхідний крок у майбутнє?
Чим раніше мі це зробимо, тим менші будуть втрати!
