Ми не помітили, як «дешевий» імпорт електроенергії з Росії та Білорусі в останні два роки став виконувати роль гаранта енергетичної безпеки країни під час проходження опалювальних сезонів.
А потім прийшов сам гарант. І пред’явив справжню ціну.
Зруйнована енергетична інфраструктура, захоплені Запорізька АЕС, ряд ТЕС, ТЕЦ.
На захоплених з початку війни територіях окупанти безоплатно споживають, а іншими словами, крадуть електричну енергію, яка надходить, передається та розподіляється з українського повномасштабного ринку електроенергії.
Збитки від крадіжок електроенергії фіксуються та акумулюються у операторів системи розподілу.
Ми не «помітили», як повномасштабний ринок електроенергії ще до війни переродився в гібридну адміністративно керовану модель політично визначених «стабільних» цін.
І все стало «ПСО».
І все стало «викривлені цінові сигнали», які не гірше ворога руйнують економіку.
А потім, ще до війни, до учасників ринку прийшли збитки та борги.
Ринок електроенергії в ціновому сенсі початок війни взагалі не помітив.
За цим, по сукупності причин, прийшли дефолти, банкрутства та ознаки неспроможності окремих учасників виконувати свої зобов’язання без залучення додаткових зовнішніх фінансових ресурсів.
Звісно, що борги та збитки самі по собі найближчим часом нікуди не зникнуть, бо в діючій воєнній системі координат вкупі з вадами ринку борги та збитки продовжують генеруватися та накопичуватися.
Зима буде складною.
Енергетики готуються до неї з залученням усіх можливих джерел та ресурсів. Громадяни також підключають власні кошти.
Рішення про звільнення захоплених територій владою країни прийнято. Все в руках ЗСУ, партнерів і наших власних.
Рішення про звільнення ринку електричної енергії ще чекає свого часу. Воно знаходиться тільки в наших власних руках.
