За останні місяці відбулося декілька пов’язаних між собою подій, що мають ознаки додаткових загроз для енергозабезпечення споживачів в осінньо-зимовий максимум (ОЗМ) 2018/19 р., а саме, виникла реальна, а не гіпотетична, загроза порушення надійного постачання електроенергії для споживачів Луганської області, через припинення/обмеження поставок вугілля марки АШ з Російської Федерації.
Були великі сподівання, що Луганська область хоч якось буде підготовлена до зими за результатами відновлення платоспроможності головного постачальника – Луганського енергетичного об’єднання, однак, виникла нова та більш масштабна загроза – висока ймовірність обмеження споживання, а то й взагалі повна втрата джерел постачання електроенергії луганчанам від Луганської ТЕС і сімсот тисяч громадян України, на території України можуть залишитися без цивілізаційної складової.
На жаль, за чотири останні роки українські енергетики не спроміглися відновити надійність постачання споживачів Луганської області. Продовжує існувати, такий собі, штучно утворений «Енергетичний півострів» з майже стовідсотковою залежністю від роботи щонайменше 2-3 енергоблоків Луганської ТЕС.
З іншого боку, Луганська ТЕС повністю залежить від постачання вугілля залізничним транспортом з Російської Федерації. Інших шляхів доставки вугілля на станцію фізично не існує. У 2018 році Російська Федерація, без особливого афішування та будь яких пояснень, встановила адміністративні бар’єри для поставок вугілля марок АШ в Україну. На сьогодні на складах Луганської ТЕС є всього 8 тис. тон вугілля – приблизно на 5 днів роботи.
Крім того, посилилась загроза зниження надійності Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) через недостатній рівень накопичення вугілля марки АШ на складах інших ТЕС України. Основними чинниками можуть стати: вже згадане припинення/обмеження постачання антрациту з Російської Федерації, та не очікуване суттєве зниження цін для теплової генерації у четвертому кварталі цього року, що обумовило виникнення дефіциту коштів для компенсаційної закупівлі антрациту на інших світових торгових майданчиках. Як відомо, в прогнозованій Оптовій ринковій ціні на 2018 рік (ОРЦ) для теплової генерації була врахована розрахункова ціна 1,85 грн/кВт·г, або на 16% вище рівня попереднього року (1,6 грн/кВт·г). Але на сьогодні все змінилося кардинально. Регулятор протягом 2018 року прийняв ряд масштабних рішень по збільшенню інших складових ОРЦ в обсязі приблизно на 6 млрд грн, у тому числі:
- збільшення фінансування ДП Енергоринок на 2,6 млрд грн;
- збільшення витрат енергопостачальників на ~2 млрд грн та відповідно тарифів на розподіл та постачання з першого квітня 2018 року (призвело до зростання рівня дотаційних сертифікатів);
- підвищення регульованих тарифів для всіх виробників та енергопостачальників для підвищення рівня заробітної плати з першого жовтня 2018 року (ДП НАЕК "Енергоатом", НЕК "Укренерго", ПрАТ "Укргідроенерго", ТЕЦ, енергопостачальні компанії), що призвело, за інформацією НКРЕКП, до зростання витрат ще приблизно на 2,5 млрд грн;
- зростання обсягу дотаційних сертифікатів на 1,2 млрд грн за усіма факторами.
Не ставиться під сумнів об’єктивність та необхідність прийняття цих рішень, але зрозуміло, що джерелом всіх цих підвищень без зміни величини ОРЦ по факту стане зменшення ціни для теплової генерації, як замикаючої складової. Так власне, і сталося. За перші двадцять діб жовтня ціна для теплової генерації знизилася з 1,85 до 1,60 грн/кВт·г, або на 16%. В цілому по 4 кварталу 2018 року прогнозована ціна для ТЕС складає ще меншу величину – 1,5 грн/кВт·г.
Питання в іншому. Чому Регулятор при прийнятті всіх рішень по підвищенню тарифів для учасників, та відповідно зміні всіх складових ОРЦ в 2018 році, не вважав за потрібне завчасно та відверто назвати джерело підвищень, якщо не планував змінювати ОРЦ? Адже ці зміни готувалися ще з другого кварталу 2018 року і був час повідомити про заплановане зниження ціни для теплової генерації для своєчасного коригування своєї бізнес поведінки.
За таких обставин, купити вугілля марки АШ в Африці, в США чи в Австралії, для заміщення припинених поставок з РФ, є завданням не з простих.
Частково пом’якшити ситуацію могло б прийняття рішення по залученню електростанціями наявних кредитних ресурсів Ощадбанку у розмірі 372 млн грн, але й тут вікно можливостей несподівано закрилося – Рада Оптового ринку електричної енергії України, на черговому засіданні 23 жовтня 2018 року не підтримала це рішення без додаткових пояснень. Причини чому відмовили – достеменно не відомі. Але той факт, що до уваги не була прийнята навіть ґрунтовна аргументація "неголосуючого" директора від Мінпаливенерго, як головного координатора графіка накопичення палива, відверто бентежить, як ще одна з ознак тотального непорозуміння в енергетичному середовищі. Позачергові збори Ради ОРЕ, що призначені на 30 жовтня 2018 року, не відбулися за відсутності кворуму. Наступний раунд по розгляду питання залучення кредитних ресурсів відбудеться 6 листопада 2018 року.
Чи можна замістити дефіцит імпортного вугілля марки АШ вугіллям газової групи українського походження, якого є вдосталь? Відповідь і так, і ні, означає, що в окремі періоди ОЗМ може виникнути потреба в потужностях антрацитових блоків, натомість Слов’янська ТЕС, Криворізька ТЕС, Луганська ТЕС, Зміївська ТЕС (блоки 300), Придніпровська ТЕС (блоки 300), які працюють виключно на антрацитових марках вугілля, можуть практично бути виключені не тільки із маневрування, а можливо взагалі з покриття добових графіків навантажень. Зрозуміло, що надійність ОЕС від цього не посилиться - гарячого та холодного резерву для заміщення блоків АЕС в не штатних ситуаціях може не вистачити.
І наостанок. Теплова генерація ще не втратила свою економічну цінність, немає сумнівів, що колись це станеться невідворотно, до цього все йде, але сьогодні її роль в підтриманні безпечної роботи енергосистеми є незаперечною - враховуємо цей факт.
Насправді, в непростій ситуації, що склалася в енергетичному секторі, неприємних питань значно більше, ніж ми сьогодні позначили. Коріння багатьох з них лежить в площині минулих рішень і на перехідному етапі до нової моделі ринку маємо усвідомити, що сталося і чому – щоб не повторити.
