30 січня 2020 року Голова Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї (ВЕА) Іван Плачков взяв участь у круглому столі «Трансформація вугільної галузі: кроки до ефективності та екологізації», організованому Офісом ефективного регулювання (BRDO) та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
В ході дискусії І.Плачков підкреслив, що проблема вугільної галузі є чи не найскладнішою економічною проблемою України з часів набуття незалежності, яку протягом майже 30 років намагалися вирішити всі уряди країни. Проте ця проблема так і не була вирішена, і не в останню чергу через те, що реформування вугільної галузі необхідно розглядати, перш за все, з урахуванням політичної та соціальної складової. Адже у вуглевидобувній промисловості зайнято близько 100 тисяч працівників, а у східних регіонах України та Львівській області існують цілі міста, економіка яких повністю орієнтована на вуглевидобування.
Тому голова ВЕА переконаний, що і за сьогоднішньої ситуації при вирішенні проблем вугільної галузі неможливо відмовитись від політичної та соціальної складових, а всі кроки в цьому напрямку необхідно здійснювати прагматично, проте виважено та поступово.
Крім того, на його думку, Україна зараз не зможе відмовитись від вуглевидобування та від виробництва електроенергії на теплових електростанціях не лише з причини того, що теплова генерація виконує роль маневрових потужностей для енергосистеми та є економічно конкурентною. Декарбонізація та перехід на відновлювальні джерела енергії, які є зараз світовим трендом в енергетиці, коштують дуже дорого, тому їх можуть дозволити собі лише багаті країни. Решта країн, в тому числі й наша, ще протягом найближчих 15-20 років не зможуть обійтись без вугільних блоків, які будуть забезпечувати балансування та надійність їх енергосистем.
І.Плачков також звернув увагу на те, що наявність одностороннього імпорту електроенергії з Росії, яка також виробляється на вугільних станціях, не лише погіршує становище вітчизняної теплової генерації та вугільної галузі, а й шкодить економіці України в цілому та становить загрозу енергетичній та національній безпеці.
Він запропонував, щоб втілення реформ у бідь-якій галузі паливно-енергетичного комплексу розпочиналось з розробки енергетичного балансу України з урахуванням особливостей енергоспоживання кожного з регіонів. Такий енергобаланс мав би містити розрахунки та прогнози і давати відповіді на питання, який обсяг первинних та вторинних енергетичних ресурсів споживає та буде споживати у найближчій перспективі населений пункт, підприємство, регіон та країна в цілому; якими обсягами енергоресурсів Україна зараз володіє тощо. Лише після визначення дефіциту енергоресурсів у розрізі регіонів доцільно було б визначати відповідні стратегії розвитку тих чи інших галузей енергетики.
