В інформпросторі обговорюють заяву замміністра енергетики Світлани Грінчук про те, що 4,32 грн/кВт∙г — це тариф, який є нижчим за ринкову вартість електроенергії. А ринкова ціна – 7,5 грн. У експертної спільноти і споживачів виникло побоювання, що нас готують до повторного підвищення тарифів на електроенергію.
Як формуються ціни на електроенергію, чи варто виїжджати з міст на зиму, а також про що не може сказати президент чи прем'єр-міністр, "Телеграфу" під час бліцінтерв'ю розповів Іван Плачков, голова Ради Всеукраїнської енергетичної асамблеї.
Тарифи на електроенергію не змінювались роками
– Якою є справедлива ціна кВт∙г сьогодні? І чи можемо ми говорити про справедливу ціну в умовах, коли енергосистема розбита і вливати в неї потрібно мільярди, тобто це — бездонна бочка?
– Справедливу ціну сьогодні визначити дуже важко, тому що дійсно енергосистема розбита, втрати неймовірні. Ціна дійсно набагато більша за 4,32 грн. Треба мати на увазі, що у нас дуже складний енергоринок — модель сучасна, європейська, але вона не підходить для роботи в умовах війни.
Чому зараз склалась така ситуація? Тому що рішення про тарифи на електроенергію для населення за всі роки незалежності України не мали нічого спільного із собівартістю, економічною обґрунтованістю і т.п. Вони завжди розглядались через призму електоральної, політичної, рейтингової складової.
У нас інфляція кожного року є, а тарифи для населення не змінювались по 5-6 років. Тому вони не відповідали собівартості електроенергії – були втричі менші.
Сьогодні при тому, що енергосистема розбита, ми втратили велику кількість генеруючих потужностей, розподільчих, трансформаторів, підстанцій, — нам потрібні кошти навіть не на те, щоб відновлювати, а щоб стабілізувати ситуацію. Щоб не сталось тотального блекауту.
– У нас є чимала допомога іноземних партнерів. Люди ж — виживають…
– Допомоги, яка приходить з європейських країн і обладнанням, і грошима для енергетиків, недостатньо. Тож уряд прийняв рішення підняти тарифи. І зрозуміло, що не можна одразу підняти тарифи для населення до ринкової ціни. Тому визначили цифру 4,32 грн/кВт∙г.
Треба дуже жорстко контролювати, на що підуть кошти
– Реакція суспільства говорить про неготовність до цих цін. А ми ще не отримали платіжки.
– Я не можу коментувати, своєчасне це рішення, чи ні. Але тарифи потрібно визначати наступним чином. Перше –- в тарифи на електроенергію для населення обов'язково потрібно вкладати інфляційну складову, незалежно від політичного контексту.
По-друге, підіймати тарифи поступово. Якби ми це зробили ще чотири-п'ять років тому, ми б сьогодні прийшли до більш-менш реальних цифр. На жаль, я ще раз повторю, що електоральна складова домінувала, і от уряд вимушений зараз таким стрибком підіймати тарифи.
Подивіться, як ростуть ціни на продукти харчування, товари і послуги – вони ж ринкові. Ми ж не зупиняємо ціну на ліки, а це ж теж соціальна річ. А чому ми їх не фіксуємо? Чи ціни на харчові продукти?
І тільки електроенергія, вода і тепло виведені з цього ринкового алгоритму.
– Ми почули заяву, що 4,32 грн — це собівартість 1 кВт∙г. Наразі цього може бути достатньо, враховуючи масштаби руйнувань?
– Цього недостатньо. Енергетики вимушені так сказати, можливо — для того, щоб не було соціального збудження.
– З вашого досвіду, розуміння ситуації — чи може бути ще одне підвищення тарифів до кінця року?
– Не думаю, що буде. Але насправді — важко сказати. Бачите, скільки відключень сьогодні по Україні. Я зараз в Бессарабії, у нас вже 10 годин немає електроенергії. А якщо ще будуть пошкоджені якісь об'єкти чи підстанції і так далі, ми повинні вибирати – чи ми будемо платити за електроенергію і вона буде, чи ми не будемо платити, і її не буде.
А ще складна ситуація з теплом — подивіться, що відбувається в Харкові. Ситуація дуже загрозлива.
Потрібно розуміти, чому прийняли таке рішення. І одночасно – дивитися, як витрачають ці гроші, щоб не було зайвих заробітних плат, незрозумілих тендерів, закупок за завищеними цінами і так далі. З одного боку – треба підіймати ціни, а з іншого боку – треба дуже жорстко контролювати, на що підуть кошти.
– Наскільки таке підвищення може реально допомогти енергосистемі? Її руйнують і руйнують щодня. Нещодавно був черговий приліт по Дніпровській ГЕС, і не лише.
– Відновити енергосистему за ці кошти, звісно, неможливо. Ці кошти можуть допомогти стабілізувати енергетику, щоб ми пройшли це літо і зиму. Я не можу сказати, яким буде цей вклад у відсотках — це 10% чи 20%, у мене немає цифр і розрахунків. Але вони можуть допомогти забезпечити, наприклад, баланс виробництва і споживання, надійність транспортування електроенергії. Щоб ми могли зробити чіткі графіки відключень по дві години. І ми могли чітко розуміти: з 10:00 до 12:00 електроенергії немає, з 12:00 до 14:00 є, з 14:00 до 16:00 немає і так далі. Щоб люди могли орієнтуватись і вибудовувати свої графіки. Сьогодні у нас аварійні відключення.
Про всяк випадок треба мати план "Б"
– Ви наробили галасу висловлюванням в одному із останніх інтерв'ю, коли сказали, що нам потрібно в перспективі виїздити з міст в села, де є опалення дровами тощо. Все так погано?
– Я говорив саме про зиму. Ну, дивіться: якщо взяти місто Харків. Що будуть робити харків'яни при температурі -20 градусів без опалення? Ну скажіть, будь ласка, що їм робити? А що робити, якщо в містечках буде якесь влучання по підстанції і люди лишатимуться без електроенергії на 15 годин? Це буде Алчевськ. Тому я закликав про всяк випадок мати план "Б". Ми чуємо, що все стабілізують, все буде гаразд. Але ж ви бачите, що відбувається? І ситуація не залежить від прем'єр-міністра чи президента. Ми знаємо, від кого це залежить. Чергова масована ракетна атака на електричні мережі – і може не стати електроенергії і тепла. Тож, по-перше, треба домовитись зі знайомими, рідними у сільській місцевості, щоб хоча б на якийсь час мати змогу виїхати чи вивезти дітей і стареньких.
По-друге, зараз треба готувати пункти незламності на багато людей — не десятки, сотні. З генераторами, опаленням тощо. Це ж війна, це ж жорстока війна.
Ми, дорослі, залишимось в містах, і будемо навіть не працювати, а боротись. Але ризикувати дітьми чи літніми людьми ми не можемо. Давайте не будемо панікувати, а будемо готуватись. Я розумію, що це не може сказати президент чи прем'єр-міністр, а я можу.
