Пропозиції Віталія Склярова та Олександра Мороза у статті «Майбутнє енергетики України. Інструменти революції в наших руках»
1. Пам’ятаючи, що водень «царює» у Всесвіті, спроектувати, обрахувати і перевести всі ТЕС на спалювання водню. Для ТЕС затрати мінімальні, бо всі вони працювали на природному газу, заміна його воднем в технології нічого не змінює.
Доставка водню з гідролізних установок спрощується до мінімуму, бо з усіх точок зору ці установки слід розміщувати безпосередньо на станціях (наприклад, на площадках, звільнених від вугілля, де до зими накопичувалось кілька мільйонів тонн палива). Врізка водневих труб в існуючі газові після газорозподільної станції (ГРС) чи газорегуляторного пункту (ГРП) технічно нескладна. А електромережі всіх напруг є на кожній ТЕС.
Гідролізні установки є до того ж прекрасним засобом регулятора споживання, їх можна включати в нічні провали навантажень або корегувати графік навантажень. Їх можна використовувати і як акумулятори енергії. Вони, між іншим, стануть незамінними в аварійних ситуаціях, коли потрібно миттєво скинути споживання.
2. Частину функціонуючих АЕС варто завантажити виробленням водню як базовим навантаженням. Попутно можна вирішити потребу забезпечення воднем автомобілів, розгорнувши відповідну мережу автозаправок. Популярні тепер електромобілі незабаром зживуть себе через потребу заміни електричних мереж до зарядних пунктів та дефіциту потужностей, а також через проблему утилізації акумуляторів. Майбутнє невідворотно за воднем. До того ж зникне проблема забезпечення всіх лікарень України дешевим киснем. Є багато інших «плюсів». Узагалі водень можна використати на будь-якому виробництві, де газ використовується як паливо. Пригадаймо мудрих, котрі стверджували, що топити газом — усе одно, що топити асигнаціями. Звичайно, це стосується і побуту, де давним-давно потрібно запроваджувати суцільну електрифікацію. Газ небезпечний, вибухає, він шкідливий, коли горить на кухні, а запаси його не безкінечні і належать вони наступним поколінням.
3. Економію споживання газу можна обрахувати окремо, маючи на увазі технологічні, фінансово-економічні, політичні та інші. складові цієї теми.
4. Важливо, що з використанням водню в ТЕС розв’язується проблема нульових викидів, буде економія величезних коштів на виготовленні різного виду очисток і уловлювачів. Економіка вийде із глухого кута, пов’язаного з «брудними» кВт-год.
Днями завершився саміт міністрів енергетики країн G20. В їх комюніке йдеться про фінансування для реалізації проектів по «0-му» варіанту по 100 млрд доларів щорічно. (Наші ж пропозиції, при наведенні порядку в управлінні, економіці тощо, можна реалізувати самотужки. Можна звернутися і до розпорядників названої суми. Вони теж зацікавлені в стабільності нашої енергосистеми, можуть допомогти).
5. Очевидно, що таким революційним (а це так!) новаціям будуть шалено протидіяти представники газового лобі. Не випадково ж в комюніке енергетиків з G20 нічого не згадується про водень, хоч лідер у технічному прогресі — «Мерседес» — випускає автомобілі під заправку воднем. Спротив може мати різноманітні форми, до них слід готуватись владі, політикам, законодавцям.
6. Оскільки ми (треба так розуміти) нічим так не дорожимо, як своєю свободою і незалежністю, слід відмовитись від ідеї працювати із Заходом синхронно і перевести ЛЕП-500 на постійний струм. Тим самим забезпечується спільна, але незалежна робота наших енергосистем.
Уточнимо: для нас вкрай обтяжливо і надзвичайно дорого виконувати західні стандарти і вимоги. Згадаймо, що ми зобов’язувались працювати синхронно із Заходом уже в 2008 році. Нічого не вийшло. Крім того, треба чітко уявляти, як працювати синхронно з потужностями, котрі на порядок переважають наші. Це Захід задаватиме нам графіки навантажень, перетоки електроенергії, тарифи, ремонтні майданчики і т. д. Іншими словами, нами управлятимуть у своїх інтересах. Україні це зовсім не потрібно, таке ми вже проходимо в інших сферах взаємин.
7. Жодної необхідності в синхронній роботі із Заходом і Сходом немає, тим паче, що нас послідовно і цинічно в минулі роки перетворювали на зручний (не для нас) ринок збуту з необхідними потужностями для регулювання, виділяючи кошти лише на ГЕС і ГАЕС. Нас садили на «електричну голку», встановлюючи нам тарифи, ціни, технічні умови і вимоги. Спеціалісти недарма вважають, що від електричної голки до електричного стільця (або пулу) всього один крок. А як сидіти, наприклад, на газовій голці знають уже і наші бабусі.
8. Конфігурація електричної енергосистеми в Україні цілком сучасна, найбільш придатна до пропонованих змін. Вона, звичайно, потребує своєчасної модернізації і подальшої оптимізації.
9. Названі пропозиції можна реалізувати в реальні строки при виправданих затратах, якщо Україна матиме необхідні кваліфіковані кадри, організаційну структуру і політичну волю. Такою структурою може бути лише Міненерго з поверненням йому властивих прав і відповідної структури.
10. Запровадження передових, повторимо: революційних технологій в енергетиці дасть змогу застосувати тут (і в усіх галузях економіки) досягнень нано, біо, інформатики, штучного інтелекту, синергетики. Все це — похідні від надійної передової енергосистеми.
Хотілося б вірити, що наша країна знайде в собі і політичну волю, і фінансові можливості, щоб існуючий науково-технічний потенціал зміг подолати відставання, не залишившись на узбіччі історії.
