Коментар Райнера Гінріхс-Ральвза, віцепрезидента Європейської Федерації відновлюваної енергетиці, наданий Енергореформі.
– Завдяки чому країни-лідери у секторі ВДЕ забезпечили свої позиції? Що має бути зроблено на державному рівні для створення сприятливих умов для розвитку ВДЕ?
– Майже у всьому світі відновлювані джерела енергії (ВДЕ) є найдешевшим варіантом для створення нових потужностей для виробництва електроенергії. Кількість ринків, на яких ВДЕ дешевші за наявні викопні та ядерні потужності, постійно зростає. Конкурентна перевага відновлювальної енергетики посилюватиметься із зменшенням прямих та непрямих субсидій на "незелену" енергію. Вже кілька років ВДЕ забезпечують найбільшу частку нової глобальної електропотужності.
Повільніше йде процес використання ВДЕ для забезпечення енергоспоживання будівель та транспорту. Але ця ситуація швидко зміниться із впровадженням smart-рішень із вищим ступенем цифровізації та електрифікації.
Шлях до успіху у просуванні "зеленої" енергії полягав у створенні стабільних та надійних правових та регуляторних умов. А також у відсутності адміністративних перепон та надійній системі виплат, яка забезпечила кредитоспроможність. Все це створило міцну внутрішню індустрію, яка включає як виробників, так і інфраструктурні підприємства.
Стабільна та надійна політика країн-лідерів у секторі ВДЕ також дозволила вибудувати довірливі стосунки з інвесторами та направила потік інвестицій до секторів вітроенергетики, сонячної енергії, використання біомаси, геотермальної енергії, гідроенергетики та інших інноваційних технологій.
В основі процесів успішного розвитку ВДЕ лежала насамперед політична воля, іноді навіть без широкої громадської підтримки.
– Які проекти суспільство підтримувало найбільше?
– Найсильніша громадська підтримка була зазвичай у процесів, які несли прямі вигоди населенню. Коли розробники приватних проектів, фермери та навіть окремі громадяни могли інвестувати у власні установки відновлюваної енергії та отримувати гарантовані фіксовані зелені тарифи (feed-in) на визначений період часу – від 10 до 25 років, у поєднанні з пріоритетним доступом до мережі. Такі умови дали поштовх для швидкого зростання ВДЕ, особливо вітрової та сонячної енергії.
А от перехід державної політики від фіксованих тарифів до системи аукціонів та тендерів громадськість вже значно менше підтримувала. Зрозуміло, що малим і середнім компаніям, фермерам або приватним особам набагато складніше брати участь у таких аукціонах та тендерах через високі авансові витрати, великий обсяг капіталу, необхідний для підготовки до торгів, а також пов’язаний з цим фінансовий ризик.
Останні кілька років можна було спостерігати два основні наслідки переходу фіксованих тарифів до аукціонів.
Перший: це рекордно низькі ціни на електроенергію з енергетичних установок вітрової та сонячної енергетики комунального використання та з сонячних електростанцій – менше 2 центів за кВт/год.
А другий: різке скорочення структури учасників аукціонів за рахунок відтоку фермерів, приватних осіб, кооперативів та незалежних розробників енергопроектів. У поєднанні ці дві тенденції призвели до уповільнення темпів зростання традиційних ринків вітрової та сонячної енергії і до стагнації зниження витрат, особливо у вітроенергетиці.
Отже, основа для росту "зеленої енергетики" – стабільна та надійна державна політика. Саме вона дає сильний поштовх зростанню кількості установок відновлюваної енергії та розвитку пов’язаної з цим інфраструктури, створює сотні тисяч робочих місць. Це йде на користь і економіці, й екології через скорочення викидів парникових газів. Тому уряди, парламенти та приватний сектор мають обирати саме такий шлях трансформування енергетичних систем. Численні програми відновлення економіки, які обговорюються та впроваджуються для пом’якшення наслідків кризи через COVID-19, можна і слід розуміти як безпрецедентну можливість прискорити перехід до чистої відновлюваної енергії.
– Які перспективи України у ВДЕ та що слід зробити для забезпечення сталого розвитку цього сектору?
– Україна, безумовно, має величезний потенціал відновлюваної енергії. Це не тільки вітрові та сонячні ресурси, але й величезний потенціал для модернізації та оновлення будівельного фонду, починаючи з заходів щодо ізоляції, включаючи сонячні установки та/або електричні теплові насоси на більшості дахів. Електроенергія з відновлюваних джерел може не тільки замінити виробництво викопної енергії, але й транфсормувати систему опалення та дорожнього транспорту. Оновлення та модернізація акумуляторних батарей та покращення мереж можуть забезпечити гнучкість попиту та пропозиції. Також існує ймовірність прямої заміни використання викопного палива зеленим воднем у промислових процесах, а також там, де використання прямої електрифікації або біогазу неможливе – наприклад, опалення та охолодження у транспорті.
І шлях до цієї реальності – це стабільна та надійна правова та регуляторна база та легкий доступ до фінансування.
Дуже важливо залучати малих та середніх гравців енергетичного ринку, включаючи громадян та громади. Це прискорить трансформацію, стимулюватиме інновації, а також стимулюватиме комунальні підприємства до переосмислення своїх бізнес-моделей та використання "зеленої" енергії.
Тому, на мій погляд, дуже важливим є впровадження двосторонньої політики. З одного боку якої – спеціальна тарифна система з фіксованими тарифами або контрактами на різницю для підтримки малих, середніх компаній та нових учасників енергоринку.
А з іншого – тендерна система для комунальних підприємств та інших великих гравців, яка стимулюватиме перехід на поновлювану енергію та відмову від використання вугілля, викопного газу та ядерної енергії.
