На це питання шукають відповідь Тетяна Бойко та Андрій Герус на сторінках щотижневика «Дзеркало тижня».На сьогодні відсутній ринок вугілля, який може забезпечити справедливу ціну, оскільки немає конкуренції.
28 грудня 2017 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), збільшила на 2018 р. ціну на вугілля в тарифах теплової генерації майже на 30%.
Тепер ціна за методикою «Роттердам+» зросла до 2500 грн/т. Загалом підвищення такої ціни на вугілля, що закладається в оптову ціну на електроенергію, за два роки становить майже 130% (з 1100 до 2500 грн/т).
На сьогодні відсутній ринок вугілля, який може забезпечити справедливу ціну, оскільки немає конкуренції — 85% видобутку цього енергоносія належить компанії ДТЕК, їй же належить і 80% теплової генерації. Але навіть в умовах відсутності конкуренції 30 січня 2018 р. під час електронних торгів на біржі вдалося отримати ціну у 2400 грн за тонну вугілля. А якою ціна була б, якби вдалося досягнути конкуренції? Це дає підстави вимагати від влади скасувати корупційну модель ціноутворення за формулою «Роттердам+».
Галопуючі ціни на електроенергію
Починаючи з квітня 2016 р. тарифи на електричну енергію для малого, середнього, великого бізнесу та бюджетних установ постійно зростають. Лише за п'ять місяців 2016 р. вони збільшилися на 27%. У 2017-му регулятор більш виважено ставився до ціноутворення: у січні ціну було знижено на 10%. Але зрештою вже у липні знову було збільшено.
З січня 2018 р. національний регулятор знову підвищив тарифи на електроенергію для непобутових споживачів ще на 8–11%. А з квітня відбудеться нове зростання на рівні 7–15%. Прямий наслідок цього для будь-якого домогосподарства — зростання ціни на кожен товар і послугу.
Як результат, навіть після п'яти етапів підвищення тарифів на електроенергію для населення протягом 2015–2017 рр. — загалом у 3,5 разу, тарифи на електроенергію не зрівнялися, а перехресне субсидування нікуди не поділося.
Через постійне зростання цін для бізнесу тарифи для нього вдвічі вищі, ніж для населення.
Тариф на електроенергію для всіх категорій споживачів, крім населення, напряму залежить від рівня ціни на неї на оптовому ринку. Він складається із оптово-ринкової ціни (ОРЦ) електроенергії + технологічних витрат електроенергії + тарифу на розподіл електроенергії та витрат на її постачання. При цьому саме на ОРЦ припадає левова частка в кінцевій ціні — понад 85%. Рівень ОРЦ залежить від структури ринку генерації електричної енергії та від тарифів кожного виду генерації.
Що таке «Роттердам+», як і на чию користь працює ця формула
Стрімке зростання тарифів для непобутових споживачів пов'язане насамперед із введенням в дію Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, прийнятого НКРЕКП 3 березня 2016 р. Найбільший резонанс у суспільстві викликав розрахунок прогнозованої ціни та платежу виробникам, які працюють за ціновими заявками (ТЕС), що отримав назву «Роттердам+».
Електрична енергія, вироблена ТЕС, посідає друге місце за обсягами продажу в енергосистемі після атомної електроенергетики, та перше місце за вартістю проданої електроенергії в ринок. Навесні 2015-го тариф теплової генерації становив 80 коп., середній тариф за 2017 р. — 1,6 грн, тобто на 100% більше.
Основним видом палива, яке використовують ТЕС і ТЕЦ, є енергетичне вугілля. Ціна у виробництві вугільної теплової генерації обчислюється за формулою «вартість вугілля у порту Роттердам плюс вартість його доставки в порт України плюс вартість перевалки у порту». Такий підхід, на думку національного регулятора (НКРЕКП), повинен був забезпечити незалежність поставок вугілля марки «А» (до 2017 р. 40% у структурі вугільної продукції становив антрацит, 60% — вугілля газової групи) від непідконтрольних Україні територій (ОРДЛО) і підтримати державні шахти, ліквідувавши дотації з державного бюджету.
Економічної ж логіки у такому підході немає, оскільки українське вугілля набагато гірше за якісними параметрами, тому не може бути продане за кордон за ціною «Роттердам+». Значна частка нашого вугілля є екологічно шкідливим (містить 2–3% сірки, а також характеризується високим вмістом золи). Використання такого вугілля у Європі взагалі заборонене для споживання (стандарт Роттердама — менш як 1% сірки).
Проте у 2015–2016 рр. генеруючі компанії дефіцитного антрациту практично не імпортували (це не було заплановано у прогнозному балансі палива), а закупівлі продовжувалися з окупованих територій через фірми-прокладки.
Ситуація змінилася навесні 2017 р. з початком блокади поставок із ОРДЛО. Українські ТЕС і ТЕЦ змушені були імпортувати антрацит з-за кордону та переводити антрацитові блоки на вугілля марки «Г». Таким чином, зросла потреба у вугільній продукції газової групи. Якщо у 2016 р. у вугільному балансі при загальному обсязі 31 338,6 тис. т вугільна продукція антрацитової групи (А+Ш) становила 12 824 тис. т, газової (Г+Д) — 18 514 тис., то у прогнозі на 2018-й при потребі в
26 594 тис. т антрациту планується на рівні 4 946 тис. т, а газової групи — 21 211 тис.
Ситуація із державними шахтами, на жаль, також не покращилася — вони надалі субсидуються із державного бюджету.
У своєму соку
Повної інформації про те, скільки коштів компанії теплової генерації витрачають на закупівлі вугільної продукції, у публічному доступі знайти неможливо. Щоправда, дані про закупівлі «Центренерго» публікуються на сайті держзакупівель (наприклад, купівля вугілля марки «Г» у компанії ДТЕК).
Це пояснюється насамперед особливостями українського ринку. ДТЕК — найбільша приватна вертикально інтегрована енергетична компанія України, яка фактично стала монополістом (хоча де-юре не визнана таким) на енергетичному ринку України у кількох галузях одночасно: у тепловій генерації — близько 80% ринку та у видобутку вугілля — понад 85% ринку. Ще 20% на ринку теплової генерації займають державна компанія «Центренерго» і приватна «Донбасобленерго». Решта 15% видобутку вугілля належить державним і деяким приватним шахтам.
Цілком логічно, що компанія ДТЕК зацікавлена продати свою вугільну продукцію максимально дорого своїм же ТЕС, щоб отримати вищий тариф для своїх же ТЕС. Іншими словами, її ТЕС не діють як самостійні господарюючі суб'єкти і не зацікавлені купувати вугілля дешевше. Левову частку вугілля ДТЕК продає «всередині самої себе», невеличкий обсяг час від часу купувало ПАТ «Центренерго» за ціною, яка, за збігом обставин, майже не відрізнялася від ціни ДП «Держвуглепостач» (державних шахт).
Сам собі покупець-продавець
У березні 2017 р. прем'єр-міністр України провів нараду щодо ситуації на ринку вугілля, яка закінчилася створенням відповідної робочої групи під керівництвом В.Кістіона. Офіс реформ при Кабінеті міністрів України запропонував прийняти постанову уряду, якою з 1 червня 2017 р. зобов'язати державні підприємства здійснювати закупівлі вугілля виключно на біржі.
Однак в умовах, коли ринок практично монополізований однією компанією, і ця ж компанія, за дивним збігом обставин, синхронізує свої ціни з державним постачальником «Держвуглепостач», створення біржі автоматично означало чергове збільшення цін. Фактично біржа стала б інструментом для легалізації майбутнього підвищення тарифів. Тому більшість членів робочої групи не підтримали проекту тієї постанови.
Проте вже 20 липня 2017 р., незважаючи на наявний діючий контракт з ПАТ «Центренерго» на 3 млрд грн (ціна за контрактом становила 2000 грн/т), виконавши лише частину зобов'язань, ДП «Держвуглепостач» на електронних біржових торгах пропонує реалізувати вугільну продукцію марки «Г» загальним обсягом 80 тис. т. Увесь обсяг купує компанія ДТЕК за ціною 2100 грн/т.
У цей же час на тій же електронній біржі 1,45 млн т вугілля марки «Г» продає компанія ДТЕК. Купує його також компанія ДТЕК за ціною 2120 грн/т.
Митні декларації ДТЕК і «Центренерго"
Опинившись без запланованих обсягів поставок вугільної продукції з державних шахт і не знайшовши інших постачальників на вітчизняному ринку, наприкінці осені 2017 р. «Центренерго» купує 79,8 тис. т вугілля марки «Г» у Сполучених Штатах Америки в компанії Хcoal. Згідно з митною декларацією, ціна вугілля — 94 дол./т (2519 грн), теплотворна здатність — 6583 ккал/кг, вміст сірки — 2,29%.
За даними Української енергетичної біржі, компанія ДТЕК, яка за кілька місяців до того скупила близько 10% усієї річної потреби України у вугіллі для ТЕС ДТЕК марки «Г» за ціною, що на 15 дол. вища, аніж індекс на біржі в Роттердамі при набагато вищій якості вугілля, у жовтні також купувала 64 тис. т вугілля марки «Г» у тієї ж Хcoal. За ціною 115,3 дол./т (3044 грн/т) при теплотворній здатності — 6907 ккал/кг, вмісті сірки — 3,3%.
Якщо для наочності привести обидві ціни до калорійності 6000 ккал/кг, то ціна вугілля «Центренерго» — 84 дол./т (2251 грн), ДТЕК — 102 дол./т (2734 грн), тобто на 18 дол. (482 грн) більша.
Варто зазначити, що обидві партії вугілля мають надто високий вміст сірки (більший за 1,5%). Врахуємо дисконт на сірку. Використавши формулу, яку застосовує національний регулятор, отримаємо дисконт за сіркою: для ПАТ «Центренерго» — 9,13%, для ДТЕК — 20,75%. Фактично ДТЕК переплатила приблизно 30 дол./т, або 1,92 млн дол.
Ймовірність того, що американська компанія продала аналогічну продукцію в один і той же час за різними цінами, досить невисока. Можна припустити, що різниця осіла в кишені компанії-посередника.
Однак висока імпортна ціна стала підставою для теплової генерації вимагати в регулятора чергового підвищення тарифів з 1 січня 2018 р.
Зміна «багаторічної моделі"
Навіть законтрактованого у Штатах вугілля ПАТ «Центренерго» виявилося замало (згадаємо, що «Держвуглепостач» у липні продав обіцяне компанії вугілля ДТЕК за ціною
2100 грн/т, що на 100 грн/т більша, ніж у діючому контракті з ПАТ «Центренерго").
Водночас у 2017 р. на ринку вугілля з'являється новий гравець — ТОВ «Шахта Краснолиманська». Таким чином, ключових гравців стає троє: ДТЕК, державні шахти та «Шахта Краснолиманська». Ринок нарешті продемонстрував натяк на конкурентне середовище.
Тому 27 листопада 2017 р. ПАТ «Центренерго» виходить на електронні біржові торги із пропозицією купівлі 150 тис. т вугілля марки «Г». Компанія ДТЕК, яка раніше висловлювала підтримку ідеї біржових торгів, участі у них не взяла, не прийшов і «Держвуглепостач».
Таким чином, конкуренції досягти не вдалося. Тож тендер виграла «Шахта Краснолиманська», запропонувавши ціну в 2230 грн/т, що на 260 грн/т менше, ніж ціна вугілля з державних шахт у листопаді-грудні, на 21 грн/т дешевше, ніж імпорт «Центренерго», і на 502 грн/т менше, ніж імпорт ДТЕК. Очевидно, і «Держвуглепостач», і ДТЕК розраховували на зовсім іншу ціну.
Посеред зими компанія ДТЕК припинила закупівлю вугілля у державних шахт Львівсько-Волинського басейну для власних ТЕС «ДТЕК Західенерго». Зауважимо, що потреба у вугіллі в компанії існувала, адже на той момент на складах у Бурштині та Добротворі було на 20–40% менше вугілля, ніж рік тому, і на 70–80% менше від плану. У чому ж мета такої дивної поведінки ДТЕК?
Єдиним логічним поясненням є потреба в політичному впливі на «Центренерго» для закупівель вугілля за «правильною» ціною. Не забуваймо, що «Центренерго» — державна компанія, яка досить чутлива до суспільно-політичних змін. Не купуючи вугілля в державних шахт, ДТЕК створює напружену ситуацію, яка при ескалації конфлікту гарантовано обернеться дефіцитом коштів і невиплатою зарплат шахтарям. Причому своїх вимог ДТЕК не приховує. Навіть заносить їх у вигляді листа від імені незалежних профспілок до офісу ПАТ «Центренерго» менеджер департаменту взаємодії з профспілками вугільної дирекції компанії ДТЕК Д.Рибальченко.
У листі профспілки шахтарів обіцяють блокувати діяльність ПАТ «Центренерго» за «порушення багаторічної моделі роботи» з метою отримати найвигіднішу для себе ціну.
Щоб зняти напругу, ПАТ «Центренерго» погоджується закупити весь вироблений обсяг вугілля із державних шахт Львівсько-Волинського басейну, від якого відмовилася ДТЕК. Водночас компанія все ж не пристає на пропозицію ДТЕК щодо купівлі 2 млн т за «роттердамською» ціною на суму близько 5 млрд грн і заявляє про необхідність нових біржових торгів. Для того, аби задовольнити побажання ДТЕК, умови тендеру навіть одного разу змінювали (було збільшено вологість з 14 до 16%), а самі торги переносили.
Торги відбулися, але знову без участі компанії ДТЕК. 30 січня 2017 р. ПАТ «Центренерго» закупило 100 тис. т вугілля через відкриті торги, отримавши ціну 2400 грн/т, у «Шахти Краснолиманської» — єдиного учасника тендера.
Очевидно, що тендер без конкуренції — майже оксюморон, тож про справедливу та ринкову ціну не йшлося. Та навіть завдяки такому «однобокому» тендеру компанія змогла отримати ціну, яка на 60 грн менша, ніж за формулою «Роттердам+», що закладена в тарифи на електроенергію, та на 25 грн/т менша за діючу ціну державних шахт.
Третій зайвий, або Що далі?
Тож поява лише одного, третього, гравця вже внесла в «багаторічну модель роботи» такі збої, які двічі привели до зниження (хай і незначного) ціни. Звісно, хотілося б побачити на ринку набагато більшу кількість учасників, тоді ціна у 1800–1900 грн/т стала б реальністю. Відповідно, були би всі підстави для перегляду методики формування оптово-ринкової ціни (скасування формули «Роттердам+") і зменшення тарифів на електроенергію.
Найімовірніше, що ПАТ «Центренерго» продовжуватиме практику закупівель вугільної продукції на електронних біржових торгах. Проте навряд чи купуватиме вугілля на біржі компанія ДТЕК. Присутність навіть одного зайвого конкурента робить такі торги невигідними для вертикально інтегрованого холдингу.
Більш легким рішенням є законодавче зобов'язання для усіх компаній здійснювати закупівлі вугільної продукції та і взагалі палива через систему ProZorro. Народним депутатам варто лише прибрати один абзац у Законі «Про публічні закупівлі».
